Проголошення Третьої республіки у Франції в 1870 році

Якщо на міжнародній арені Другу імперію замінив Другий німецький рейх, то у Франції – Третя республіка. Найважливішими віхами на шляху до її становленню стали Вереснева революція 1870 року і Паризька комуна 1871 р.

Революція 4 вересня відбулась стихійно, коли в Парижі були отримані звістки про військову катастрофу під Седаном. Режим Другий імперії впав, а натомість нього було утворено «уряд національної оборони». Новий уряд не було стурбоване організацією відсічі зовнішньому ворогу. Глава уряду генерал Трошев вважав, що «при цьому стані речей намагатися витримати в Парижі облогу проти прусської армії було б божевіллям». За зайву пасивність в питаннях оборони новий кабінет називали «урядом національної зради».

19 вересня розпочалась облога Парижа, місто було повністю блокований. Душею оборони став міністр внутрішніх справ Леон Гамбетта. За допомогою повітряної кулі він вибрався з оточеного міста і спробував організувати нову армію. Однак колишній прем’єр-міністр Липневої монархії А. Тьєр, який користувався найбільшим впливом в уряді, виступав за якнайшвидший світ, бачачи в продовженні війни загрозу революції. У січні 1871 було укладено перемир’я з німцями, умови якого передбачали скликання у Франції Національних зборів для затвердження умов світу. Під час виборів по всій країні розносили звістку про те, що тільки опір Парижа заважає закінчення війни, якого з нетерпінням чекали більшість французів. У Національних зборах лідерство належало прихильникам монархії і якнайшвидшого підписання світу. Т’єр, який став головою виконавчої влади, затвердив в лютому попередні умови миру, головними з яких були поступка Ельзасу і третини Лотарингії, контрибуція в 5 млрд франків і окупація Північної Франції до її виплати.

Тим часом сувора зима і брак продовольства привели до загострення ситуації в Парижі. Особливе невдоволення викликали військові невдачі і політика влади. Як казав О. Бланки, уряд «боїться революції більше, ніж пруссаків». У листівках, що розповсюджувалися в столиці, говорилося: «Вони не вміли ні управляти, ні битися». Висувався гасло часів Великої французької революції «Місце Комуні!». Невдоволення в Парижі різко посилилося, коли уряд Тьера скасував відстрочку по оплаті боргів і перестало платити платню бійцям Національної гвардії, яка налічувала в той момент близько 200 тис. Чоловік.

Для багатьох парижан, які втратили роботу під час облоги, платню гвардійця було єдиним джерелом існування. Після підписання перемир’я і зняття блокади багато заможні люди поспішили виїхати з Парижа. У спустошених місті залишалися в основному бідняки і всякий дрібний люд, якому нікуди було діватися.

Кривава драма придушення Паризької комуни позначилася на процесі оформлення Третьої республіки. Він зайняв кілька років, протягом яких було прийнято низку основоположних законів, що склали в сукупності конституцію Третьої республіки. Першим в серпні 1871 р затверджений закон про введення поста президента Французької республіки. Але це була ще «республіка без республіканців», оскільки в політичному житті країни переважали монархісти – представники трьох змагалися фракцій – прихильники Бурбонів, Орлеанов і Бонапартов. «У такій ситуації, – говорив Т’єр, – республіка буде консервативної або її не буде зовсім». Прийнятий в 1873 р закон був такий: «Необхідно тепер же заради заспокоєння країни надати політиці уряду строго консервативний характер». Президентом був обраний імператорський маршал Мак-Магон. Уряд виправдовувало збереження напівмонархічним режиму «воістину винятковим і жахливим станом умів» після Комуни.

Тільки в 1875 р більшістю в один голос було прийнято рішення про остаточне ухвалення конституційних законів, які стверджували республіку. В їх число увійшов закон 1873 року про семилетием термін повноважень президента і три закони про організацію державної влади. Законодавча влада вручалася палаті депутатів і сенату, що обирається за складною системою. Дві палати спільно обирали президента. Таким чином, була створена нестійка політична система, в якій президент ділив владу з законодавчими палатами. Особливістю Третьої республіки була велика кількість різних партій і фракцій, представлених у обох палатах, що викликало часті міністерські кризи і зміну урядів.

У січні 1879 г. Мак-Магон пішов у відставку, а його місце зайняв Ж. Греві – перший «справжній конституційний президент, який стояв осторонь від боротьби партій». Ця зміна ознаменувала остаточну перемогу республіки. Резиденція уряду була перенесена з Версаля в Париж, комунари одержали амністію, «Марсельєза» стала державним гімном Франції, а день взяття Бастилії – 14 липня – оголошено національним святом.

ПОДІЛИТИСЯ: