Прискорення науково-технічного прогресу

XIX ст. здалося сучасникам втіленням нечуваного технічного прогресу. Дійсно, його початок ознаменувався освоєнням сили пари, створенням парових машин і двигунів. Вони дозволили здійснити промисловий переворот, перейти від мануфактурного виробництва до промислового, фабричному. Замість вітрильників, століттями бороздивших морські простори, на океанських шляхах з’явилися пароплави, набагато менше залежали від вітру і морських течій. Країни Європи та Північної Америки вкрилися мережею залізниць, що сприяло розвитку промисловості і торгівлі. XX ст. ознаменувався швидким розширенням горизонтів наукових знань. Якщо в XIX ст. для подвоєння їх обсягу потрібно близько 50 років, то до кінця XX ст. цей термін скоротився в 10 разів – до 5 років.

Можна виділити наступні причини прискорення темпів наукового розвитку. По-перше, наука накопичила величезний фактичний матеріал, результати спостережень і експериментів багатьох поколінь вчених. Було підготовлено грунт для якісного стрибка в осмисленні природних процесів. Науково-технічний прогрес (НТП) XX століть став результатом усього попереднього розвитку цивілізації.

По-друге, з розвитком транспорту та зв’язку наука стала якщо не за формою, то по суті інтернаціональною. Якщо в минулому натуралісти різних країн працювали ізольовано, нерідко повторювали відкриття один одного, дізнавалися про досягнення колег із запізненням на роки і десятиліття, то тепер учені отримали можливість використовувати плоди наукової думки один одного, доповнюючи і розвиваючи власні ідеї.

По-третє, важливим джерелом збільшення знань з’явилися дослідження на стиках наук, грані між якими раніше здавалися непорушними. З розвитком хімії вона стала вивчати фізичні аспекти хімічних процесів, хімію органічного життя. Виникли нові наукові дисципліни – біохімія, геохімія, нафтохімія, хімічна фізика і т.д. Наукові прориви на одному напрямку досліджень викликали ланцюгову реакцію відкриттів у суміжних областях.

По-четверте, науковий прогрес, пов’язаний з приростом теоретичних знань, зблизився з технічним прогресом. Він мав на увазі вдосконалення знарядь праці і поява якісно нових видів продукції, що випускається.

У минулому технічний прогрес забезпечувався за рахунок зусиль практиків, винахідників-одинаків, які вносили удосконалення в те чи інше обладнання. Їх відкриття нерідко втрачалися зі смертю винахідника. Академічна наука, яка вивчала фундаментальні закони природи і суспільства, не могла безпосередньо реагувати на потреби практичного життя і виробництва. Між появою можливості створення технічних нововведень і їх впровадженням у виробництво проходило дуже довгий час.

У кінці XIX ст. наука звернулася до експериментів, вимагаючи від практиків нові вимірювальні прилади та обладнання. У свою чергу, результати експериментів, особливо в галузі хімії і електротехніки, дослідні зразки машин почали використовуватися на підприємствах.

Посилання на основну публікацію