Придворне мистецтво епохи абсолютизму

У XVII ст. у Франції виник новий художній стиль – класицизм (французи називали його стилем Людовика XIV). Важливу роль у становленні класицизму зіграла Королівська академія живопису і скульптури. Її керівники, тісно пов’язані з королівським двором, визначали, твори яких художників відповідають потребам держави. Вважалося, що предметом мистецтва, в наслідування древнім грекам і римлянам, має бути тільки прекрасне і піднесене. Головним для художника, на думку ідеологів класицизму, було зображення величних і благородних вчинків, прославляння почуття обов’язку перед суспільством і державою. Подібний погляд на цілі і завдання мистецтва не міг не знайти підтримки у абсолютистськогодержави.
Найбільш значним французьким художником XVII в. був Нікола Пуссен. Він довгий час жив в Італії, і на його творчість вплинули античне мистецтво і живопис майстрів Відродження. Художник прагнув до зображення піднесених діянь людей, заходи і порядку, урівноваженості, які мистецтво класицизму прагнуло внести в світ. Його живопису чужі буйство фарб і вишукування бароко. Головна увага Пуссен приділяв правильному зображенню скоєних фігур і ідеальної природи. На думку майстра, ясна і сувора живопис повинна виконувати ту ж роль, що і повчальна література, – виховувати громадянські почуття.
У літературі становлення класицизму пов’язане з ім’ям П’єра Корнеля, великого поета і творця французького театру. Його творчість мала значний вплив на розвиток усієї європейської драматургії.
Найбільш повно естетичні ідеали абсолютизму втілилися в архітектурі заміського королівського палацу і парку у Версалі. За задумом архітекторів, палац мав символізувати велич короля Людовика XIV, який уподібнювався римським імператорам. Версальський палац має три поверхи, а його фасад, що простягнувся на 500 м, схожий на античний храм з його колонами і строгими, гармонійними формами. Анфілада кімнат вела до спальні короля. Центральну частину палацу займала Дзеркальна галерея, яка становила в довжину 73 м.
Майстри, що будували Версальський палац, вперше спробували створити єдиний ансамбль, в якому поєднувалися архітектурна споруда і парк, розпланований з математичною точністю: він включав в себе прямі алеї, фонтани, скульптури, тераси, басейни і, звичайно, прекрасні рослини. Версальський палац – еталон класицизму, він став прикладом для інших монархів Європи, створювали свої «маленькі Версан».

У XVII і XVIII ст. Париж став законодавцем мод. За примхами мешканців Версальського палацу уважно стежили всі модники і модниці Європи. Французька промисловість спеціалізувалася на виробництві предметів розкоші. У всі країни Європи з Франції вивозилися гобелени, меблі, мережива, рукавички, біжутерія. Щомісяця в Англію, Італію, Голландію, Росію посилали по дві ляльки, одягнені за останньою паризькою модою. У другій половині XVII ст. з’явився перший журнал мод, і, звичайно, він був французьким.
У першій половині XVIII в. Франція явила світові ще один художній стиль. Він отримав назву рококо. Це слово в перекладі з французької означає «прикраса у формі раковини» – саме такі декоративні прикраси характерні для даного стилю. Рококо стало завершенням бароко. Дійсно, багато чого зближує ці художні напрями – химерність, декоративність, пишність і розкіш. Однак рококо більш легковажно, камерно, аристократично. Особливо характерно в цьому плані оздоблення інтер’єрів палаців французької знаті. Витончена, легка меблі з викривленими ніжками, дивани, крісла, столики, шафи, ліжка під балдахінами прикрашалася ліпними асиметричними деталями, інкрустацією. Дивани і крісла оббивалися ошатними гобеленами. Мистецтво рококо відображало смаки версальською аристократії.
«Галантний століття» знайшов своє відображення і у французькому живописі XVIII в. Для неї характерно втеча від дійсності, звернення до почуттів людини, еротика. Ці теми присутні у творчості художників Антуана Ватто і Франсуа Буше.

Посилання на основну публікацію