Причини Першої світової війни та її характер

З початку XX століття міжнародне напруження в Європі неухильно зростала (див. урок «Причини Першої світової війни»). Основними передумовами до початку війни були:

  1. • прагнення молодих єдиних Італії та Німеччини до переділу сфер впливу в Європі і колоніального розширення; мілітаристська основа виникнення цих держав (особливо Німеччини), яка в очах правителів і багатьох їхніх підданих робила війну адекватним шляхом подальшого розвитку;
  2. • з боку старих колоніальних держав – зрозуміло, необхідність зберегти свої позиції і не допустити втрати колоній;
  3. • з боку балканських народів – прагнення до незалежності; у випадку незалежних Сербії та Болгарії – прагнення до об’єднання навколо себе інших слов’янських народів;
  4. • з боку Австро-Угорщини та Османської імперії – бажання встановити контроль над Балканами.

 

В кінці XIX – початку XX століття були сформовані два військово-політичних блоки-Троїстий союз (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) і Антанта (Великобританія, Росія, Франція).

 Події

 28 червня 1914 р. – спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд з дружиною вбиті в Сараєво боснійським сербом Гаврило Принципом (Сараєвське вбивство); ця подія стала своєрідним спусковим гачком, призвівши зрештою до початку війни.

 

23 липня 1914 р. – Австро-Угорщина пред’явила Сербії ультиматум (Австро-Угорська нота від 23 липня 1914 р.), фактично ставив під питання суверенітет країни. Ультиматум був прийнятий частково, один з пунктів був відкинутий, у відповідь на що Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. Протягом наступного тижня всі учасники Антанти і Троїстого союзу (крім Італії) провели військову мобілізацію і оголосили один одному війну. Перша світова війна почалася.

 

1914 р. – успіх в цілому супроводжує Троїстого союзу (при цьому Італія не вступає у війну і зберігає нейтралітет). Німеччина успішно веде війну на два фронти: проти Росії на сході і Франції на заході, проте брак сил не дозволила їй взяти Париж і вивести Францію з війни.

 

1915 р. – Італія приєднується до Антанти. До Німеччини і Австро-Угорщини приєднуються Болгарія і Османська імперія, створивши Четверний союз.

 

1915 р. – сторони ведуть позиційну війну. У Туреччині, яка воювала на боці Німеччини і Австро-Угорщини, відбувається геноцид вірмен (Геноцид вірмен), класифікований Антантою як злочин проти людства (вперше в історії).

 

Позиційна війна – війна, в якій збройна боротьба ведеться в основному на суцільних, відносно стабільних фронтах з добре укріпленої обороною. Зазвичай характеризується високою щільністю військ і розвиненим інженерним забезпеченням позицій. Вживаються наступальні операції, як правило, не отримують розвитку, часто залишаються незавершеними і закінчуються обмеженими результатами.

 

1916 р. – Верденська битва і битва на Соммі. І німецькі, і англо-французькі війська роблять спробу перейти в наступ, в обох випадках це призводить до затяжних кровопролитним позиційних боїв з сотнями тисяч убитих. У битві на Соммі вперше в історії використані танки.

 

1916 р. – Брусиловський прорив. Успішний наступ російських військ проти Австро-Угорщини в Галичині (див. урок «Росія в Першій світовій війні 1915-1917 рр. Продовження»).

 

Лютий 1917 р. в Росії в результаті Лютневої революції упала монархія, внутрішня нестабільність негативно позначається на активності російських військ.

 

Квітень 1917 р. – США оголошують війну Німеччині, з осені 1917 р. почавши активні бойові дії на боці Антанти.

 

Квітень – травень 1917 р. – «бійня генерала р.ж.нівеля», безуспішна спроба розгрому німецьких сил військами Антанти, сотні тисяч загиблих і поранених.

 

Жовтень – грудень 1917 р. – битва при Капоретто. Італія, до того володіла ініціативою на італійському фронті, терпить нищівну поразку від військ Німеччини та Австро-Угорщини.

 

3 березня 1918 р. – Росія, в якій до влади прийшли більшовики, виходить з війни, підписуючи Брестський мир з Німеччиною та її союзниками, за яким Росія втрачала значні території на заході країни (див. урок «Росія в Першій світовій війні 1914-1918 рр.»).

 

1918 р. – Німеччина, уклавши мир з Росією і тим самим убезпечивши східний фронт, робить спробу наступу на західному, але влітку Антанта і союзники остаточно беруть ініціативу в свої руки і проводять успішний наступ по всіх фронтах, війна рухається до завершення.

 

Листопад 1918 р. – всі країни – учасниці Четверного союзу одна за одною укладають перемир’я з Антантою; у разі Німеччині та Австро-Угорщині це багато в чому було пов’язано з подіями, що там революціями. Перша світова війна закінчується.

 

Висновок

 Наслідки Першої світової війни

  1. • Війна стала каталізатором соціальних змін і потрясінь в багатьох країнах-учасницях. В ході війни і в перші роки після її закінчення впали монархії Австро-Угорщини, Німеччини, Османської імперії, Росії.
  2. • Результатом війни став розпад імперій і набуття багатьма народами національної незалежності. На політичній карті Європи з’явилися незалежні Угорщина, Чехословаччина, Фінляндія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, Латвія, Литва, Естонія та інші держави.
  3. • Перша війна стала безпрецедентною за кількістю жертв; в ній використовувалися нове для того часу озброєння: авіація, танки, кулемети, вогнемети, хімічна зброя та ін. Для неї було характерне ведення позиційної війни, коли мільйонні жертви не призводили до значної зміни балансу сил. Перша світова війна продемонструвала, наскільки мізерно мала може бути цінність людського життя. Масовість участі у війні породила формування так званого втраченого покоління – безлічі молодих людей, які повернулися з війни і не здатних адаптуватися до мирного життя, багато в чому страждають від перенесеної психологічної травми.
  4. • В 20-е – 30-е рр. на героїці Першої Світової спекулювали тоталітарні рухи – італійські фашисти, німецькі націонал-соціалісти. Перша Світова війна, не вирішивши найважливіших міжнародних питань, підготувала грунт для ще більш грандіозної Другої Світової війни.

 Конспект

 Міжнародні відносини рубежу століть являли собою заплутаний і суперечливий клубок світової політики. В кінці XIX століття завершився колоніальний переділ світу. Провідними колоніальними державами Європи були Великобританія і Франція, колонії яких лежали на величезних просторах Азії і Африки. США вважало Західну півкулю Землі своєю вотчиною, як політичної, так і економічної. Окремо від колоніального світу стояла Російська імперія, яка досягла своїх природних меж (за винятком австрійської Галичини) в Європі, на півдні (в Закавказзі і Середньої Азії) і на півночі (Північний Льодовитий океан) (див. Рис. 1).

 

«Молоді» країни – Німеччина, Італія і Японія, які запізнилися до переділу світу, але, починаючи з останньої чверті XIX століття, стали розвиватися неймовірними темпами, багато в чому забирали собі території, «які погано лежали». Бурхливо розвивається економіці Німеччини і Японії необхідні були нові простори для збуту своєї продукції і конкуренції з іншими державами.

 Наростання міжнародної напруженості в кінці XIX століття призвело до скликання у 1899 році на Гаазькій мирній конференції (див. Рис. 2), де країни-учасниці домовилися про мирне врегулювання територіальних та інших конфліктів, про те, щоб в майбутніх військових конфліктах не застосовувати задушливі гази і взагалі обмежити жорстокі прояви ведення війни, про долю полонених і діяльності Міжнародного Червоного Хреста. Але, незважаючи на всі ці угоди, в Європі продовжували оформлятися військово-політичні блоки, які перебували в гострому протистоянні. З одного боку таким блоком був Троїстий союз (Німеччина, Італія, Австро-Угорщина), а з іншого – Антанта – «Сердечна згода» (Великобританія, Франція і Росія).

 

Головна передумова Першої світової війни – бажання нового переділу світу з боку «молодих» країн.

 

З 1899 по 1913 рр. Європа і світ, так чи інакше брали участь у військових конфліктах. Фашодский криза, Англо-бурська війна в Південній Африці, окупація Японією Кореї, російсько-японська війна, Боснійська криза, дві Балканські війни були свого роду репетиціями до Першої світової війні.

 

Посилання на основну публікацію