Причини битви в Тевтобургському лісі

Передісторія подій така. Незадовго до Тевтобургської битви розсудливого намісника Сенцов Сатурнина змінив у Німеччині Квінктілій Вар, людина обмеженого розуму, дев’ять років керував зніженістю Сирією, звиклий там, при розтлінної покірності населення, безтурботно віддаватися своїй схильності до спокійної розкішного життя і задовольняти свою жадібність. За висловом історика Веллея Патеркула, він приїхав в багату країну бідняком і поїхав із збіднілої країни багатієм. Коли Вар став правителем Німеччини, він був уже дуже літня людина і думав вести у своїй новій провінції ту безтурботне, приємне життя, до якої звик на розкішному, слухняному Сході. Цей винуватець майбутньої незабаром катастрофи в Тевтобургському лісі усувався від всяких турбот, легковажно нехтував утрудненнями. Думають, що чудова срібна посуд, знайдений в Гільдесгейме, належала йому; якщо дійсно так, то ми можемо ськласти собі по ній виразне поняття про розкішній обстановці життя Вара. Але він був досвідчений адміністратор. Імператор Август вважав Вара людиною, здатним звернути завойовану частину Німеччини в римську провінцію і, разом з начальством над військами, доручив йому цивільне управління нею. Таким чином, Вар був, власне кажучи, першим римським правителем Німеччини.

 

У роки перед битвою в Тевтобургському лісі життя підкореної частині Німеччини отримала вже такий спокійний характер, що Вару було легко уявити, ніби германці розташовані без опору підкорятися своєму новому положенню: вони виявляли бажання засвоїти собі звички утвореної життя, охоче йшли на службу в римське військо, звикали до римського побуті. Вар не зрозумів того, що германці хочуть засвоїти собі тільки форми іноземного побуту, але зовсім не бажають відмовлятися від своєї народності і незалежності. Він мав нерозсудливість ввести у германців римські податки, римський суд, діяв довільно, відкрив широкий простір утиськам другорядних правителів, їх службовців, відкупників, лихварів. Сам Вар, людина знатного прізвища, родич імператора, багач, привертав до себе німецьких князів і вельмож пишністю свого двору, розкішним способом життя, світської люб’язністю, а його помічники, римські юристи та збирачі податків насильно гнобили народ.

 

Незадовго до битви в Тевтобургському лісі, здавалося, ніщо не віщувало прийдешніх грізних подій. Північно-Західна Німеччина починала зовні бути схожим на інші римські провінції: Вар вводив в ній римську адміністрацію, римське судочинство. У своєму укріпленому таборі на річці Ліппе в землі херуськов він засідав на суддівському кріслі, як претор в Римі, розбирав сварки германців між собою, з римськими воїнами і купцями, не по німецькому звичаєвим правом, яке знав і вважав справедливим кожен вільний німець, а по римським законам і за рішеннями вчених юристів, невідомим народу, на чужому для нього латинською мовою. Чужоземці-римляни, слуги правителя, виконували з невблаганною суворістю його вироки. Германці бачили те, про що й не чули до тієї пори: їх одноплемінників, вільних людей, сікли різками; вони бачили й інше теж нечуване до тієї пори: голови германців падали під сокирами лікторів за вироком іноземного судді. Вільні германці піддавалися за дрібні проступки тілесному покаранню, яке за їхніми поняттями безчестя людини на все життя; іноземний суддя виголошував смертні вироки, які по німецькому звичаєм могло ухвалювати тільки вільне зібрання народу; германці були обкладені грошової податтю і натуральними повинностями, абсолютно невідомими їм раніше того. Князі та вельможі зваблювалися розкішними обідами Вара, витонченими формами римського побуту, але простолюдини, без сумніву, терпіли багато образ від зверхності римських адміністраторів і воїнів.

Посилання на основну публікацію