Правління князя Олега

У 879 р, залишивши малолітнього сина Ігоря, помер новгородський князь Рюрик. Правління взяв в свої руки Олег Віщий, князь новгородський з 879 року і великий князь київський з 882 року.

Прагнучи розширити свої володіння, князь зібрав досить сильне військо. До нього увійшли:

  • кривичі;
  • ільменські слов’яни;
  • представники фінських племен.

Рушивши на південь, Олег приєднав до своїх володінь міста Смоленськ і Любеч. Однак плани молодого правителя були більш грандіозні. Віддавши владу в завойованих містах вірним йому людям, войовничий князь рушив до Києва. Похід Олега на Київ увінчався успіхом. У 882 році місто було захоплене, а його правителі Аскольд і Дір – вбиті. Олег зійшов на київський престол.

Цей же рік (882) вважається датою виникнення держави Київська Русь.

Правління князя Олега в Києві почалося зі зміцнення міських стін і захисних споруд. Межі Київської Русі також зміцнювалися невеликими фортецями («заставами»), де несли постійну службу дружинники. У 883-885 рр. князь зробив кілька успішних походів. Були підпорядковані слов’янські племена, які селилися по берегах Дніпра, радимичі, що жили на берегах Дністра, Бугу, Сожа, древляни і сіверяни.

За наказом Олега в захоплених землях будувалися міста.

Підкорені племена були зобов’язані платити податки. Власне, вся внутрішня політика Олега, як і інших князів того часу, зводилася до збору податей.

Зовнішня політика Олега була успішною.

Найважливішою подією став похід на Візантію в 907 року. Князь зібрав для цього походу величезне на той час військо (за деякими відомостями, до 80 тис. чоловік). Візантія, незважаючи на оборонні хитрості греків, була захоплена, передмістя – розграбовані.

Результатом походу стала багата данина, а також торговельні пільги для руських купців. Через п’ять років мир з Візантією був підтверджений укладанням письмового договору. Саме після цього походу великий київський князь Олег, засновник держави Київська Русь, став називатися Олегом Віщим.

Князь Олег, один з найбільших правителів Русі, помер в 912 році.

Його смерть оповита легендами. За однією з них, найбільш відомою, Олег запитав про свою смерть зустрінутого на дорозі волхва. Той передбачив князю загибель від улюбленого бойового коня. На цього коня князь ніколи більше не сідав, але наказав наближеним піклуватися про нього. Через багато років Олег побажав побачити кістки коня, вирішивши, що волхв помилився. Він наступив на череп, а з нього виповзла отруйна змія і вжалила князя.

Після смерті Олег був похований в Києві.

Існує й інша версія загибелі князя, згідно з якою войовничий Олег загинув в бою.

Біографія Олега, який став першим князем, життя і діяння якого підтверджені літописами, стала джерелом безлічі легенд і літературних творів. Одне з них – «Пісня про віщого Олега» – належить перу О.С. Пушкіна.

Посилання на основну публікацію