Правління Андропова Юрія Володимировича

Генеральний секретар ЦК КПРС Андропов Юрій Володимирович, біографія якого досить суперечлива і заплутана, народився в 1914 р, 15 червня. Так само, відомо що, Андропов, справжнє прізвище якого Флекштейн, народився в Ставропіллі. Він цілком успішно в 1931 році закінчив курс фабрично-заводської школи (7 років) і пізніше, в 1931 – Рибінський річковий технікум. Продовжив свою освіту, вступивши в Карело-Фінську держ. університет і в Вищу школу при ЦК (заочно).

У 1930 р Андропов примикає до ВЛКСМ. Під час Великої Вітчизняної Андропов стає учасником партизанського руху. До 1944 г. – виконує обов’язки секретаря ЦК комсомолу Карелії. Пізніше він отримав посаду другого секретаря міськкому партії Петрозаводська. Починаючи з 1951 року, працює в апараті ЦК КПРС.

Перебуваючи на партійній роботі, з 1954 по 1957 рік, знаходився в якості посла в Угорщині. Необхідно відзначити, що Андропов відомий як прихильник введення в Угорщину радянських військ. Він же став однією з ключових фігур в придушенні повстання в Угорщині, спрямованого на повалення комунізму. (Згодом він зіграє чималу роль в ухваленні рішення про введення військ до Чехословаччини, виявиться прихильником введення військ в Афганістан.)

Надалі, аж до 1967 р Юрій Андропов очолюватиме відділ соціалістичних країн ЦК КПРС. Після цього він стане главою КДБ. Перебуваючи на цій посаді, Андропов зміг серйозно розширити повноваження своїх підлеглих. Була розгорнута боротьба з правозахисниками і дисидентами. Ініціатива висилки інакомислячих, так само, належить Юрію Андропову. Найбільш гучною виявилася висилка Солженіцина А.І. і позбавлення його громадянства. У 1974 р Андропов був нагороджений званням Героя Соц. Праці. У 1976 р став маршалом Радянського Союзу.
Правління Андропова розпочнеться 12 листопада 1982 року. Відразу ж буде проголошений курс на серйозні соціально-економічні перетворення. Однак, дуже скоро реформи Андропова будуть зведені до виключно адміністративним заходам, викриття корупціонерів у лавах партії. Андропов, роки правління якого характеризуються посиленням ідеологічного контролю, відіграє певну роль і в зростанні напруженості в міжнародних відносинах.

Бажаючи зміцнити владу, Андропов поєднує з червня 1983 р дві вищі посади – генерального секретаря партії і голови Президії Верховної Ради. Але, вже 9 лютого 1984 він помре. Смерть Андропова, за офіційною версією, викликана відмовою нирок. Проте досі існує чимало інших версій. Похорон Андропова відбулися 14 лютого. На жалобній церемонії були присутні глави багатьох держав, в тому числі Маргарет Тетчер і Буш – старший.

Посилання на основну публікацію