Поява грецьких полісів

Гірські хребти розділяють Грецію на невеликі області, а в Егейському морі – безліч островів. Майже в кожній долині між гір і на багатьох островах виникли поселення греків. Поступово з розвитком господарства і торгівлі, зі збільшенням чисельності населення вони стали перетворюватися в міста.

Кожен грецьке місто стало центром невеликого самостійної держави – зі своїм урядом, військом і територією. Крім міста, така держава включало навколишні села і називалося по-грецьки полісом. У Середній Греції найбільшим полісом були Афіни, в Південній Греції (на Пелопоннесі) – Спарта, а на узбережжі Малої Азії – Мілет. У порівнянні з країнами Стародавнього Сходу територія навіть найбільших полісів була дуже маленькою, а населення – нечисленним.

Центром грецьких міст-держав був акрополь (верхнє місто) – укріплена частина міста, зазвичай знаходилася на височині. Акрополь був не тільки фортецею, а й святилищем, де стояли храми. Поруч з акрополем, але біля підніжжя пагорба, розташовувалася ринкова площа – агора, на якій проходили народні збори. У них брали участь не всі жителі міста і навколишніх поселень, а тільки повноправні громадяни. Ними були вільні люди, як правило, корінні жителі, які мали в полісі земельний наділ. Переселенці з інших полісів і тим більше раби цивільних прав не мали, тобто не могли брати участь в управлінні державою і володіти земельною ділянкою.

Посилання на основну публікацію