Політика «умиротворення» Німеччини

У 1930-і рр. британська дипломатія як і раніше робила ставку на правове врегулювання міжнародних суперечок з країнами, що опинилися «жертвами» Версальського мирного договору (перш за все з Німеччиною). Втім з Радянським Союзом відносини залишалися поганими і влада країни навіть наклали заборону на імпорт радянських товарів.

В середині 1930-х рр. цілий ряд держав став гуртуватися перед лицем агресивних дій нацистського режиму. Прагнення балансувати між центрами сили зіграло з британської дипломатією злий жарт. Побоюючись франко-італійського зближення, британці зробили ряд кроків назустріч Німеччині. Але німці відповіли заявою про відмову дотримуватися умов Версальського договору в питанні про озброєння. Після того як британці умовили французів брати участь в кампанії щодо засудження італійського вторгнення в Ефіопію, був зруйнований запланований альянс Франції та Італії, і італійський уряд пішло на союз з гітлерівською Німеччиною. Незабаром сформувалася «вісь Берлін – Рим».

У цих умовах британський уряд обрало стратегію «умиротворення» Німеччини, сподіваючись, що це змусить Гітлера відмовитися від агресивних планів щодо країн Заходу і не дозволить допустити нової війни. Цю політику підтримували і британські фашисти на чолі з колишнім міністром і колишнім лейбористом Освальдом Мослі. Проти чемберленовской дипломатії різко виступали тільки прихильники Вінстона Черчілля, твердили: «Гітлер – це війна». Їх ніхто не слухав. У березні 1937 р Великобританія практично не відреагувала на введення німецьких військ в Рейнську зону (яка за умовами Версаля повинна була залишатися демілітаризованої). Британці активно перешкоджали спробам уряду Іспанської республіки купити зброю для захисту від заколотників, яким допомагали Італія і Німеччина. Великобританія обмежилася словесним засудженням захоплення Австрії гітлерівськими військами. У вересні 1938 р Чемберлен наполіг на передачі німцям Судетської області Чехословаччини, незважаючи на готовність чехословацької армії захищатися. «Я привіз вам мир для цілого покоління», – заявив британський прем’єр після повернення додому. Ця передача виявилася безглуздою – вже в березні 1939 Німеччина окупувала майже всю територію Чехословаччини.

Британський політик У. Черчілль незадовго до підписання угоди про передачу Німеччині Судетської області говорив, що розчленування Чехословаччини рівносильно повній капітуляції західних демократій перед фашистською загрозою. «Це не принесе миру і безпеки Англії і Франції. Думка, ніби можна забезпечити свою безпеку, кинувши мала держава на поталу вовкам, – оману ».

У цих умовах Великобританія заявила про надання гарантій недоторканності територій Польщі, а потім Греції і Румунії. У 1939 р почалися англо-франко-радянські переговори, але сторони вели подвійну гру, не довіряючи один одному. У підсумку переговори провалилися, а СРСР підписав пакт про ненапад з Німеччиною в серпні 1939 р що стало ще однією невдачею дипломатії Чемберлена. Крах політики «умиротворення» був остаточно доведено нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 г. Після цього зміна уряду Великобританії стала лише питанням часу.

Посилання на основну публікацію