Поема Гомера «Іліада»

У давні часи в Греції жили билин, знали безліч переказів про богів і героїв. Вони мандрували по містах і на бенкетах розповідали співуче під звуки ліри стародавні міфи. Таким сказителем був Гомер, автор двох поем – «Іліада» та «Одіссея». Достовірних відомостей про життя Гомера не збереглося. Самі греки не знали, де і коли він жив. Сім міст сперечались між собою за честь називатися батьківщиною Гомера. Найімовірніше, Гомер жив у VIII столітті до н. е. Існувала легенда про те, що Гомер був сліпим. Він зібрав і переробив відомості про Троянської війні, які були записані у VI столітті до н. е. На сьогоднішньому занятті ви познайомитеся з героїв Троянської війни, образ яких Гомер відобразив на століття в своїй безсмертній поемі «Іліада» (Илионом в давнину називали Трою).

 Іліада

 

«Іліада» – це епічна поема, приписувана Гомеру, що склалася приблизно в IX–VIII ст. до н. е., що оповідає про Троянської війні.

 

«Гомерівський питання»

 

В літературі досить часто постає питання про авторство того чи іншого літературного твору, однак є два найвідоміших питання – це «гомерівський» і «шекспірівський» питання. Нам невідомо, чи існував Гомер насправді, немає ніяких документальних свідоцтв реальності його існування, ім’я оповідача донесла до наших днів традиція приписування йому цих текстів. Питання про авторство Гомера і взагалі про його існування виник у XVIII столітті, саме тоді дослідники «Іліади» та «Одіссеї» розділилися на два табори – унітаристів і плюралистов. Перші вважали, що обидва тексти складені одним автором; другі вважали, що текст належить усній традиції, а в якийсь момент було зафіксовано, що, наприклад, сталося з «Піснею про Роланда» в Європі. Докази з обох сторін є цілком переконливими: унітаристами було написано ряд робіт, присвячених цілісної композиції цих двох текстів, що свідчить про приналежність їх одному автору, в крайньому випадку «Іліаду» написав один автор, а «Одіссею» – інший. Плюралисты звертали увагу на сюжетні неузгодженості в поемах і їх очевидну подібність із усною традицією. Прорив у цьому спорі здійснили дослідники Перрі і Лорд, вони довели, що «Іліада» і «Одіссея» несуть відбитки фольклорною епічною традицією, вони передавалися з вуст в уста багатьма поколіннями, але до нас вони дійшли в обробці декількох геніальних аэдов (виконавчий епічної поезії). Незважаючи на значущість висновків досліджень Перрі і Лорда, «гомерівський» питання, як і раніше не є дозволеним. З урахуванням цих двох теорій вчених зараз висуваються зовсім різні і часто протилежні теорії щодо версії про існування Гомера, «гомеров» або їх повної відсутності.

 

Зміст

 

Троянська війна тривала десять років. Описувані події відбуваються вже на десятий, останній, рік облоги Трої. Причиною війни було те, що троянський царевич Паріс вкрав дружину царя Спарти Менелая, прекрасну Олену. Менелай звернувся до свого старшого брата Агамемнона, царя Мікен. Той зібрав величезне військо, яке докладно описано в «Список кораблів» у другій пісні.

 

Війна йшла дев’ять років без особливого успіху для обох сторін. Але облягаючі греки-ахейці були готові до відступу. Найбільший з грецьких воїнів Ахілл не діяв з-за своєї образи на Агамемнона, тому ахейці впали духом. Тоді в бій вийшов його друг Патрокл, надівши обладунки самого Ахілла. Троянці здригнулися, але Патрокл був убитий. Ахілл вирішив вступити в бій, але він залишився без обладунків, тоді богиня Фетіда наказала Гефеста викувати йому нові, в числі яких знаменитий щит, на якому зображений весь світ. Наступного дня Ахілл і все грецьке військо кинулося в бій, Зевс зняв всі заборони, і тепер боги могли битися один з одним. Троянці зазнали нищівної поразки, Гектор (старший син царя Пріама, спадкоємець Трої) прикривав їх відхід, але через втручання богів йому довелося вступити в бій з Ахіллом, від чиєї руки він загинув. Ахілл привіз тіло занепалого Гектора навколо Трої, на колісниці. На стінах міста плакали цар Пріам і вдова Гектора Андромаха. Вночі до Ахілла прийшов цар Пріам з дарами, він нагадав вбивці свого сина про його старого батька, і Ахілл заплакав, Пріам плакав разом з ним. Зрештою Ахілл віддав тіло Гектора Пріамові. У Троє влаштували урочисті похорони.

 

Цим закінчується Іліада.

 Закінчення Троянської війни

 

Про закінчення Троянської війни ми знаємо з твору Вергілія «Енеїда». Трою взяли, але не силою, а хитрістю, так як Ахілл загинув при штурмі міста від стріли Паріса, яка потрапила йому в п’яту. Хитромудрий Одіссей придумав подарувати троянцям дерев’яного коня, всередині якого сховалися ахейці, і відкрили ворота. Так була взята Троя. Місто було розграбоване і знищене, врятувати вдалося тільки Енею.

 Конспект

 У давні часи в Греції жили билин, знали безліч переказів про богів і героїв. Вони мандрували по містах і на бенкетах розповідали співуче під звуки ліри стародавні міфи. Таким сказителем був Гомер (рис. 1), автор двох поем – «Іліада» та «Одіссея». Достовірних відомостей про життя Гомера не збереглося. Самі греки не знали, де і коли він жив. Сім міст сперечались між собою за честь називатися батьківщиною Гомера. Найімовірніше, Гомер жив у VIII столітті до н. е. Існувала легенда про те, що Гомер був сліпим. Він зібрав і переробив відомості про Троянської війні, які були записані у VI столітті до н. е. На сьогоднішньому занятті ви познайомитеся з героїв Троянської війни, образ яких Гомер відобразив на століття в своїй безсмертній поемі «Іліада» (Илионом в давнину називали Трою).

 

 

Причини і хід війни в поемі не викладаються. У поемі описується останній – десятий рік війни.

 

«Гнів, богиня, воспой Ахилллеса, Пелеева сина» – так починається «Іліада». Ватажок грецького війська цар Агамемнон відняв у Ахіллеса його юну полонянку. Розгнівавшись на Агамемнона, Ахіллес залишив військо. Звістка про це обрадувало захисників Трої, так як було передбачено, що греки не здобудуть перемогу без Ахіллеса. Троянці стали тіснити греків. Безстрашний Гектор – син царя Трої Пріама – повів своїх воїнів на табір греків. Величезним каменем розбив він ворота, і всередину табору хлинули троянці. Люто захищалися греки, відтиснуті до самого моря. Паріс – винуватець початку Троянської війни – вступив у двобій з Менелаєм – чоловіком прекрасної Олени, і тільки завдяки допомозі Афродіти не загинув у цьому бою. Але Ахіллес і його воїни так і не взяли участі в битві.

 

Тоді звернувся до Ахіллесу його улюблений друг Патрокл: «Дай дозволенья мені одягнутися в обладунок твій прекрасний. Може бути, у битві тебе за мене приймаючи, троянці бій припинять…». Ахіллес послухав прохання одного і дозволив йому переодягтися в свої обладунки. Вчасно привів Патрокл свіже підкріплення. Грекам вдалося відтіснити троянців до стін Трої. Один лише Гектор здогадався, що перед ним не Ахіллес. На допомогу Гектора прийшов сам Аполлон, і ударом списа троянський герой пронизав Патрокла.

 

Звістка про загибель одного призвело Ахіллеса у відчай. Його стогони і плач почула Фетіда. На її прохання бог-коваль Гефест викував її синові нові обладунки. 

 

Гектор могутній, захисник Трої, ненадовго повернувся у своє місто, щоб попрощатися з дружиною і малятком-сином. Гектор знав, що йому судилося загинути, але він був вірний боргу. «Я б соромився троянців і длинноодежных троянок, якщо б далеко залишався, як боягуз, ухиляючись від бою», – говорив він своєї дружини Андромахи (рис. 2).

 

 

У неприступних стін Трої зійшлися два могутніх героя. Сама богиня Афіна допомагала Ахіллесу. Вона подала спис, яким Ахіллес завдав смертельний удар Гектору. Ахеец прив’язав тіло вбитого противника до колісниці, ударив коней, і вони полетіли». Хмарою злетіла пил над тілом Гектора, «розтріпалося чорне волосся, і вся голова, настільки прекрасна перш, билася в пилу» (рис. 3).

 

 

Ніхто не міг утримати старого царя Пріама. Вирушив він у ворожий табір, кинувся в ноги Ахіллесу, благаючи віддати для похорону тіло Гектора (рис. 4). Віддав Ахіллес Пріамові вбитого сина. На час похорону було укладено перемир’я. Тіло відважного Гектора спалили троянці на великому багатті. Кістки його поклали в могилу насипали пагорб.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Русь і Орда