Події Хрещення Русі

Хрещення Русі – це, поза всяким сумнівом, легендарна історична подія, яка одночасно було кінцем язичницької епохи і початком християнської історії в Україні. Цей переломний момент в історії досить жваво описав в «Повісті временних літ» Нестор-літописець. Саме завдяки йому ми маємо уявлення про що відбуваються в далекому, 988 році, події. Хоча, довіряти літописі цілком, все-таки не варто, так як Нестор жив і писав свою знамениту літопис сто років по тому цих легендарних подій.

        У 988 році від Різдва Христового князь київський Володимир Святославович прийняв християнство сам і хрестив киян. Перехід молодий феодальної держави Київської Русі від багатобожжя до монотеїстичної релігії був закономірний і неминучий. Князь давно розмірковував про те, як йому об’єднати свій народ єдиною ідеєю, і релігія в цій справі була незамінним союзником. Держава київської Русі складалося з об’єднаних слов’янських племен, в кожному з яких люди поклонялися самим різним богам, відзначали зовсім різні релігійні свята, і все це підривало єдність країни частими міжусобицями. Ідея уніфікувати релігійні вірування виникла у князя Володимира ще в 980 році, коли він встановив в Києві шість кумирів язичницьких богів, оголосивши всієї Русі про те, що відтепер саме вони є єдиними шанованими богами для всіх слов’янських племен без винятку. Але це не допомогло згуртувати націю і зробити державу справді єдиній.

Найближчою сусідкою Київської Русі була Візантійська імперія, батьківщина східної традиції християнства і її оплот. З Візантією Русь налагодила стабільні торговельно-економічні зв’язки, які, безсумнівно, хотілося зміцнити і розширити. З Візантії в Русь везли книги і технології, предмети ремесел, а з Русі до Візантії – сировина (в основному, хутра та зерно). І, звичайно ж, рішення про прийняття християнства Володимиром Святославовичем мало, в першу чергу, політичний розрахунок. Імператор Візантії Василь Другий шукав в особі київського князя військового союзника для придушення заколоту Варда Фоки, натомість пообіцявши віддати свою рідну сестру Анну за дружину Володимиру. Такий шлюб був не просто союзом двох людей, але він був символом дружби двох держав, і відразу підвищував авторитет Київської Русі на міжнародній політичній арені.

Зрозуміло, що без прийняття християнства князем київським, такий союз був просто неможливий. Володимир виконав свою частину угоди і підтримав військом імператора Василя, однак, греки не поспішали виконати свою частину угоди. Тоді Володимир зайняв місто Корсунь (Херсонес) і зажадав свою наречену, натомість обіцяючи повернути Корсунь Візантії. Побоюючись, що князь з дружиною може взяти і інші міста імперії Візантійської, там же, в Корсуні, священики хрестили київського князя і повінчали з нареченою Ганною, і Володимир, таким чином, отримав якийсь третьестепенний титул в імперії, а Візантія отримала безпеку своїх північних кордонів, тим більше, що тепер була можливість контролювати рішення непередбачуваного русича за допомогою авторитету Православної церкви. У 988 році князь наказав скинути встановлених ним же кумирів язичницьких богів в Дніпро і, запросивши грецьких священиків, змусив кожного жителям Києва йти до річки, щоб прийняти хрещення.

А хто відмовлявся, той оголошувався ворогом держави і особисто князя. Володимир настільки перейнявся духом нової релігії, що вирішив не вбивати своїх колишніх дружин, (яких у нього було шестеро), а дав їм розлучення, уточнюючи, що кожна тепер вільна сама обрати собі нового чоловіка з числа гідних дружинників. Старша дружина князя Володимира Рагнеда, прийняла християнство і пішла в жіночий монастир під Києвом. Поза всяким сумнівом – хрещення Русі – це, перш за все, спроба знайти новий нехай державного розвитку, це визначення політичної, духовної та культурної орієнтації цілої нації, цілої країни.

...
ПОДІЛИТИСЯ: