Початок Великої Французької революції 1789 – 1799

Абсолютна монархія у Франції в другій половині XVIII ст. переживала кризу. Сільське господарство знаходилося в занепаді, селяни залишали села, рятуючись від голоду і свавілля поміщиків. З-за конкуренції англійських товарів закривалися багато підприємств, що призводило до безробіття й убогості найманих робітників. У вкрай важкому положенні виявилася фінансова система. Скарбниця була порожня, бо зберігалися привілеї дворян і духовенства, звільнених від податків. З метою поповнення казни король Людовик XVI звернувся до Генеральним штатам, не збиралися 175 років, дати згоду на введення нових податків.

5 травня 1789 р. відкрили засідання Генеральні штати. Депутати третього стану, яке складається з буржуазії, ремісників, селян, робітників і платило податки, були розміщені окремо від депутатів привілейованих станів, що викликало суперечки про права третього стану і призвело до гострого конфлікту з королем. 17 червня депутати від третього стану оголосили себе Національними зборами, тобто представниками всієї нації, рішення якого король не може скасувати. Спроби короля розігнати депутатів викликали повстання парижан 14 липня 1789 р., в результаті якого була штурмом взята фортеця-в’язниця Бастилія — символ королівської влади. Взяття Бастілії став початком революції.

Після падіння Бастилії населення провінцій приступило до руйнування своїх «бастилії». Запалали замки сеньйорів, селяни відмовлялися виконувати повинності, вимагали передачі їм громадських земель.

Взяття Бастілії привело до повалення абсолютизму й утвердження конституційної монархії. Велика буржуазія захопила владу, до неї приєдналися представники ліберального дворянства. Селянські повстання налякали Установчі збори (Національні збори оголосило себе 9 липня Установчими зборами і тим самим взяла на себе функції розробки та установи конституції) і воно змушене було 4 серпня проголосити скасування феодального ладу — скасування привілеїв дворян і священиків, церковної десятини, особистих повинностей селян, хоча землю селяни могли отримати тільки за викуп.

Падіння абсолютизму змусило багатьох представників придворної аристократії втекти за кордон і почати підготовку контрреволюційної інтервенції.

Під натиском мас Установчі збори 26 серпня 1789 р. прийняло документ величезної революційного значення — Декларацію прав людини і громадянина, проголошувала рівність людей перед законом, суверенітет нації, право народу на участь у створенні законів, принцип поділу влади. Воно здійснило також і ряд важливих перетворень — прийняв закон про націоналізацію церковних земель та їх продажу для погашення державного боргу великими ділянками, що задовольняло великих власників, закон про конфіскації майна і страти контрреволюційних емігрантів.

13 вересня 1791 р. Установчі збори прийняли конституцію, складовою частиною якої стала Декларація прав людини і громадянина. За конституцією Франція залишалася монархією, але влада короля обмежувалася парламентом — Законодавчим зборами. Виборчим правом наділялися лише громадяни, які володіли власністю.

Контрреволюційні емігранти при підтримці Австрії створили поблизу кордону збройний табір і закликали європейські двори до інтервенції. Незабаром прусські війська вторглися у Францію, що штовхнуло парижан до повстання, у ході якого монархія була скасована, а Франція — оголошена республікою. Людовик XVI був покликаний винним у змові проти нації і засуджений до смертної кари.

В результаті серпневого повстання 1792 р. до влади прийшла торгово-промислова буржуазія, яка отримала назву жирондистів за назвою Жиронди — одного з департаментів Франції. 21 січня 1793 р. був страчений Людовик XVI. Політика жирондистів відрізнялася поміркованістю, чим викликала критику з боку якобінців, які виражали інтереси більш широких верств французького суспільства.


�аг��зка...

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке харакірі?