Підсумки Великої Вітчизняної війни

Війна стала важким випробуванням для всіх народів Радянського Союзу. Вперше з часів Середньовіччя йшлося про саме існування Російської держави і населяли його народів. Німецький фашизм з його з ідеями «расової переваги», поневолення і знищення «неповноцінних народів», заперечення загальнолюдських цінностей представляв смертельну загрозу для всього людства.

Самовідданою працею, героїзмом, самопожертвою всього народу – на фронті і в тилу, на окупованій території і навіть у місцях ув’язнення була здобута важка перемога.

За роки війни звання Героя Радянського Союзу отримали майже 11 600 чоловік. Серед них – люди більше 30 національностей, у тому числі 8160 росіян, 2069 українців, 309 білорусів, 161 татарин, 104 єврея, 96 казахів, 90 грузин, 90 вірмен, 69 узбеків, 61 мордвин, 44 чуваша, 43 азербайджанця, 39 башкир, 32 осетина та багато інших. Символами героїзму і військової майстерності стали не тільки тричі Герої льотчики Н.І. Кожедуб і А.І. Покришкін, маршал Г.К. Жуков, а й обійдений цим званням підводник А.І. Маринеско.

Близько 80 жінок стали Героями Радянського Союзу, а четверо – повними кавалерами ордена Слави.

Сьогодні 12 міст і фортеця Брест носять звання «Місто-герой», а 13 міст є містами військової слави.

Перемога у Великій Вітчизняній війні підтвердила, що створена більшовиками модель держави і суспільства, незважаючи ні на що, була життєздатною і являла собою злагоджений організм, який в змозі себе захистити ціною колосальних жертв. У ситуації однопартійної системи багато чого залежало від розуму, діловитості, енергії, порядності представників владних структур. Чималу роль грали і накреслені на знаменах СРСР високі гуманні гасла. Люди віддавали сили, здоров’я, життя в ім’я Перемоги. Величезну роль в її досягнення внесли рядові комуністи і комсомольці, щиро вірили в соціалістичні ідеали. Поруч з ними боролися, працювали, захищали свою Батьківщину мільйони безпартійних.

Гітлерівські політики, плануючи напад на СРСР, іменували наша держава «колосом на глиняних ногах». Вони робили розрахунок на національні суперечності, які, на їхню думку, повинні були сприяти розвалу СРСР. Політика розпалювання національних чвар, звичайно, знаходила своїх прихильників, але в цілому гуманістичні ідеали та дружба народів витримали суворе випробування.

Багато які втекли з полону продовжували боротися з ворогом не лише на території СРСР, а й у лавах антифашистів різних країн Європи. Посмертно стали Героями Радянського Союзу солдати Ф. Полєтаєв і Ф. Мосулешвілі, загиблі в Італії.

Гітлерівці розраховували на допомогу російських емігрантів. Але багато хто з них, у тому числі А.І. Денікін і П.Н. Мілюков, відмовилися співпрацювати з Німеччиною. У лавах французького та бельгійського Опору билися Є. Кузьміна-Караваєва (в чернецтві мати Марія), Б. Вільде, княжна В. Оболенська.

Перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні завдала нищівного удару по міжнародним силам фашизму. Ця перемога істотно підняла міжнародний авторитет Радянського Союзу. Вона посилила національно-визвольний рух в колоніальних і залежних країнах, сприяла наближенню краху колоніальної системи. Нарешті, ця перемога створила умови для великомасштабного експерименту в Європі по створенню світової системи соціалізму.

Перемога у Великій Вітчизняній війні далася величезною ціною. Країна втратила до 30% національного багатства. За роки війни в армію було мобілізовано 29,5 млн чоловік. Сьогодні вважається, що в ході війни загинуло понад 27 млн ??осіб, у тому числі на фронті – близько 11,5 млн. Близько 40% загиблих були людьми молодше 25 років. Війна залишила у спадок мирному часу мільйони інвалідів, вдів і сиріт.

Посилання на основну публікацію