Перська держава “царя царів”

Після загибелі Ассірійської держави все Дворіччі підкорилося вавилонському цареві, а Вавилон став самим великим і знаменитим містом Азії. Вавилонський цар Навуходоносор II в 586 р. до н. е. захопив і зруйнував Єрусалим, а що залишилися в живих мешканців звернув в рабство і вигнав до Вавилону. Вавілонське царство стало наймогутнішою державою у Дворіччі. Але могутність одного царства швидко змінилося пануванням іншого. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з історією однієї з найбільших держав старовини – державою «царя царів» Персією.

 

Передісторія

 

Після руйнування Ассирії в кінці VII ст. (див. урок «Ассірійська держава») найбільш сильними державами Передньої Азії були Мідія, Лідія і Вавилон.

 

У VII–VI ст. до н.е. наймогутнішою державою стає Вавилонське царство. У цей період Вавилону підпорядковувалося все Дворіччі, а також Фінікія і Ізраїль. У 587 р. до н. е. був узятий Єрусалим, іудейське населення було насильно переселено в Вавилон (Вавилонський полон).

 У VI ст. панування Вавилона змінилося пануванням Перської держави. До утворення держави перські племена жили на території Мідії.

 

Події

 

VII ст. до н. е .. – в Лідії почали карбувати першу в світі золоту монету.

 

VI ст. до н. е. – виникнення Перської держави після того, як Кір Великий об’єднує всі перські племена. Під проводом Кіра Великого завойовують перси Мідію, Лідію і Вавилон.

 

Завойовницькі походи персів:

 

550 р. до н. е. – завоювання Мідії,

 

546 р. до н. е. – завоювання Лідії,

 

538 р. до н. е. – завоювання Вавилона,

 

525 р. до н. е. – завоювання Єгипту.

 Кінець VI – початок V ст. до н. е .. – період найбільшої могутності Персії. Правління Дарія I.

 

Учасники

 

Навуходоносор II – цар Вавилона.

 

Кір II Великий – цар Персії з роду Ахеменідів, засновник Перської царства.

 

Дарій I – перський цар з династії Ахеменідів.

 

Висновок

 

З-за того, що Персія підкорила собі безліч країн, її стали називати царством країн, а правителя Персії – царем царів. Наприкінці VI ст. до н. е. Персія займала величезну територію від кордонів Індії до Середземного моря.

 

Конспект

 

Після загибелі Ассірійської держави все Дворіччі підкорилося вавилонському цареві, а Вавилон став самим великим і знаменитим містом Азії. Вавилонський цар Навуходоносор II в 586 р. до н. е. захопив і зруйнував Єрусалим, а що залишилися в живих мешканців звернув в рабство і вигнав до Вавилону. Вавілонське царство стало наймогутнішою державою у Дворіччі. Але могутність одного царства швидко змінилося пануванням іншого. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з історією однієї з найбільших держав старовини – державою «царя царів» Персією.

 

В західній частині півострова Мала Азія розташовувалося Лидийское царство. Величезні багатства в цій державі були нажиті завдяки значному розвитку торговельних відносин та наявності в країні багатих родовищ золота. За переказами, вважається, що лідійці першими в історії почали карбування монет. Багатство останнього лідійського царя Креза увійшло в приказку, ми досі використовуємо крилатий вислів «багатий як Крез».

 

На схід від Лідії простягалося третє велике царство – Мідія – держава, що включило у свій склад обширні території й різні племена, які не завжди беззаперечно підкорялися мидийскому царю (рис. 1). Одним з таких племен були перси, що населяли землі неподалік від Перської затоки.

 

Ватажком персів був Кір, який доводився родичем мидийскому цареві Астиагу. Він підняв повстання проти мідійського царя і, розгромивши його, став володарем великої держави. З численним військом кінних лучників Кир рушив далі на захід. Він обложив лідійського царя Креза в його столиці, місті Сарди, переміг і взяв у полон.

 

Потім пробив годину Вавилонії. Кір почав з нею війну і здобув перемогу над вавилонським царевичем Валтасаром. Але жителі Вавилона запаслися харчами і готові були витримати будь-яку облогу. Давньогрецький історик Геродот розповідає, що перський цар придумав військову хитрість. Кир бачив, що через місто тече Євфрат, і наказав своїм воїнам викопати канал, щоб відвести річку в інше русло. Євфрат відразу ж обмілів – вода доходила людям лише до колін. По руслу річки перське військо проникло в місто. У 538 році до н. е. Кир урочисто вступив у переможений Вавилон. Цар дозволив євреям повернутися на батьківщину і побудувати наново храм бога Яхве.

 

Згідно біблійної версії подій, Валтасар влаштував пишний бенкет для тисячі вельмож вавілонських. Пили вони вино й славили своїх богів. Раптом бенкетуючі побачили кисть руки, яка чертила вогненні знаки на білій стіні (рис. 2). Валтасар змінився в обличчі, думки його змішалися, і затремтіли коліна. Закричав він, щоб привели вавилонських мудреців: «Хто прочитає писання й об’явить мені, той отримає пурпурні одягу і золоте намисто». І ось увійшли всі царські мудреці, але ніхто не міг прочитати написане. Покликали тоді єврейського бранця Данила. Нагадав він про творяться вавілонськими царями беззаконня і гордині їх і сказав: «За це і послана рука богом Яхве. І написано тут: «мене, текел, упарсін». Це означає, що перелічені царство твоє, зважено і віддано персам». У ту ж ніч загинув Валтасар, останній правитель вавилонський.

 

 

Жодному полководцеві раніше не вдавалося здобути так багато чудових перемог. Ні один цар до нього не володів настільки великою державою, як Кір Великий. Його держава простяглася від кордонів Індії на сході до Середземного моря на заході. Син Кіра, Камбіз, продовжив завоювання і в 525 році до н. е. захопив Єгипет.

 

Наймогутнішим правителем Персії був Дарій I, який був родичем царів Кіра та Камбіза (рис. 3); він походив з того ж, що і вони, царського роду Ахеменідів.

 

 

Цар Дарій користувався необмеженою владою. Тільки він один носив одягу, пофарбовані пурпуром. Перед ним падали ниць навіть головні вельможі. Ні один цар, який правив до Дарія I, не був такий багатий, як він. Ні в кого не було стільки золота, палаців, столиць, як у Дарія.

 

Щоб убезпечити себе від змов і повстань, цар містив величезна кількість таємних інформаторів, які називалися «очі і вуха царя».

 

За будь-які злочини призначалися страшні кари: зрадників піддавали болісної страти, злодіїв і розбійників відрубували руки і ноги.

 

Найбільші міста держави були з’єднані широкою дорогою, яку називали царською. На ній через кожні 20-30 кілометрів були розставлені пости з кіньми і людьми, готовими негайно вирушити в дорогу. Гінці могли, змінюючи один одного, як на крилах, мчати в столицю.

 

 

Населення завойованих країн платило податки. Єгипет і Вавилон щорічно повинні були поставляти в царську казну десятки тонн срібла. Величезні кошти йшли на будівництво розкішних палаців у Персеполі і в інших містах. Тільки перси нічого не платили, так як вони були народом панів.

 

В особистій охороні царя було десять тисяч «безсмертних» воїнів прекрасно навчених і озброєних. Коли починався великий похід, то незліченні полчища збиралися з усіх підкорених областей.

 

Перська держава поглинула майже всі держави, про які досі йшла мова (рис. 4). Недарма вона іменувалася «царство країн», а її володар мав пишний титул «великий цар, цар царів».

ПОДІЛИТИСЯ: