Перше Болгарське царство

У середині IX ст. ослов’янилися болгари на нижньому Дунаї заснували одне з перших слов’янських держав при князі своєму Борисі, який прийняв і християнство (864). Між Візантією і болгарами була старовинна ворожнеча, і Борис, прийнявши християнство від грецької церкви, потім думав підпорядкувати свою країну в духовному відношенні Риму. У Болгарії, однак, утвердилося східне сповідання з богослужінням і священним писанням слов’янською мовою. Син Бориса Симеон (888-927) був уже дуже сильним государем, так як володів більшою частиною Балканського півострова, від стін Константинополя до Адріатичного моря [1]. Він вже не задовольнявся титулом князя, а став називатися царем болгар і греків і призначив для свого царства особливого патріарха. Отримавши сам грецьке освіту, він протегував перекладачам грецьких книг релігійного і світського змісту і навіть сам брав участь у літературних працях. В цю чудову епоху зародження в Болгарії культурного життя поруч із православ’ям в країні стала мати успіх і проповідь східній єресі маніхеїв, які визнавали двох богів, доброго і злого, що відкрилися в Старому і Новому заповітах. У Болгарії ця єресь отримала назву богомільська (по імені попа Богомила) і звідси через західну частину Балканського півострова і північну Італію проникла в південну Францію (альбігойці XII – XIII ст.). Все це вказує, що Болгарія IX ст. стала в культурному відношенні сильно піддаватися іноземним впливам. У соціальному і політичному відносинах Болгарське царство теж підкорилася візантійським порядкам, звичайно, застосованим до нових умов. На чолі держави стояв цар, який прагнув наслідувати візантійському імператорові. (Болгарські государі іноді вступали в шлюбні відносини з Македонської династією). Для ведення воєн з сусідами (крім Візантії, з угорцями і печенігами, а також і з російськими при Святославе) болгарський цар потребував великому війську, яке йому повинні були постачати бояри, колишні самі великими землевласниками. Ці бояри разом з тим управляли, як чиновників і суддів, селянські маси, яка і потрапила по відношенню до них в економічну та юридичну залежність. При сина Симеона (Петре) в середині X ст. Болгарія розпалася на східне і західне царства. Візантійські імператори завоювали спочатку перше, а потім і другий (1018), так що в XI і XII ст. Болгарія була вже простою византийскою провінцією зі слов’янським населенням. (Імператор Василій II Болгаробійця, перемігши болгарського царя Самуїла, відправив до нього 15 тисяч бранців, попередньо засліпивши їх і тільки кожного сотого залишивши кривим).

Не втримало своєї незалежності й інше слов’янське держава, що виникла одночасно з Болгарією.

Посилання на основну публікацію