✅Передумови об’єднання Німеччини

Вже на Віденському конгресі робилася спроба об’єднати Німеччину «зверху», навіть, точніше кажучи, ззовні. Було вирішено створити Німецький союз, до якого мають увійти 35 монархій і 4 вільних міста. Два головних претенденти на панування в майбутній Німеччини – Австрія і Пруссія, увійшли в новий союз не повністю. Їх східні землі, де проживали ненімецькі народи, залишилися поза його межами.

Панувала в Німецькому союзі Австрія: її представник був головою союзного сейму (парламенту), голоси в якому розподілялися так, що за Австрією завжди залишалося їх гарантовану більшість.

Чому Німеччина до другої половини XIX ст. продовжувала залишатися роздробленою? Що заважало і що сприяло її об’єднанню?

Але значення Німецького союзу для єдності країни було скоріше символічним, ніж реальним. Віденський конгрес створював цей союз передусім як свого роду бар’єр проти можливих спроб Франції відродити своє панування в Європі. Рішення сейму, як правило, не носили обов’язкового характеру.

І все ж Німецький союз сприяв зближенню його учасників, особливо торговому. У 1834 р з ініціативи Пруссії був створений Митний союз, який об’єднав 18 німецьких держав.

До середини XIX в. капіталістичний устрій в німецьких землях помітно зміцнився. На заході Німеччини активно вівся видобуток вугілля і розвивалася металургійна промисловість, розширювалася мережа залізниць, що сполучали німецькі держави.

У східних областях багато юнкери перебудовували своє господарство на капіталістичний лад, використовуючи селян як найманих робітників. З’являлося все більше заможних селян, яких у Німеччині називали гроссбауерів (тобто міцними селянами).

У ході революції 1848-1849 рр. в різних частинах Німеччини посилилися патріотичні настрої, зростало прагнення до об’єднання.

Хоча скликаний з представників усіх німецьких держав Франкфуртський парламент мав лише символічне значення, сам факт його скликання, ентузіазм, з яким проходили його засідання, переконливо говорили, що в ідеї об’єднання Німеччини стає все більше прихильників.

Посилання на основну публікацію