Освіта та ідеологія СРСР

У 1930-і рр. в СРСР існувало переконання, що радянській людині по плечу будь звершення. Умовами цього були ідейна переконаність і оволодіння знаннями та вміннями, які можуть принести максимальну користь справі соціалістичного будівництва.

До середини 1930-х рр. склалася система освіти, яка в основних рисах проіснувала близько півстоліття. Орієнтація освіти в перші післяреволюційні роки переважно на трудове навчання привела до неприйнятного зниження рівня шкільних знань. Тому вирішено було повернутися до «школі навчання», але з ідеологічним змістом. До кінця першої п’ятирічки було в основному введено загальне обов’язкову початкову освіту, а в містах загальне навчання велося в обсязі семирічної школи.

В ході проведення радянською владою «культурної революції» був здійснений справжній прорив у ліквідації неписьменності. Грамотними в 1939 р називали себе 81% населення, правда, серед людей старше 50 років цей показник залишався вдвічі нижче.

Піонери збирають колоски на колгоспному полі. 1933

Середня освіта повністю повернулося до классноурочной системі і предметного підходу. Коло знань мав охоплювати свою мову (у 1938 було запроваджено обов’язкове вивчення в значних обсягах в школах національних республік російської мови), літературу, математику, хімію, фізику, географію, історію. Запроваджувалася однакова система викладання за єдиними підручниками. Для вирішення цього завдання в 1930 р було створено видавництво «Учпедгиз» (з 1965 р – «Просвіта»).

З 1934 р в шкільний курс повернулася історія, причому з викладенням послідовного ходу історичних подій. Перші підручники, підготовлені відомими фахівцями, були піддані критиці за відсутність марксистського підходу. З виходом в 1938 р «Короткого курсу» зміст усіх навчальних програм було приведено у відповідність із записаними в ньому оцінками.

Важко переоцінити вплив цієї книги на формування стереотипів масової історичної свідомості та створення централізованої системи ідеологічного виховання. Гранично спрощене трактування подій забарвлювала історію правлячої партії і країни в чорно-білі тони, ділила всіх історичних діячів на «своїх» і «чужих». Факти і імена, не вписується в цю схему, вилучалися або згадувалися виключно при описі боротьби з ідейними ворогами більшовизму.

У 1937 р до 20-річчя революції вийшов фільм «Ленін у Жовтні» (режисер М.І. Ромм) і перший літературний твір, в якому виведений Сталін, – «Хліб» («Оборона Царицина») А.Н. Толстого про події Громадянської війни. У цих та інших творах (фільмах «Ленін у 1918 році» М.І. Ромма, «Велике заграва» М.Е. Чіаурелі, трилогії про Максима Г.М. Козинцева і Л.З. Трауберга, п’єсах Н.Ф. Погодіна про В.І. Леніна, за однією з яких режисером С.І. Юткевичем був знятий знаменитий фільм «Людина з рушницею») створені образи сміливих борців за великі ідеали, близьких народові мужів державної мудрості, видатних діячів вітчизняної історії.

В рамках становлення нових підходів до висвітлення історії влади приймали і репресивні заходи проти представників «старої історичної школи». Кульмінацією тут стало «академічне справа» 1930 Кількох «буржуазних» істориків (С.Ф. Платонов, Є.В. Тарле та ін.) Звинуватили в «великодержавний російською шовінізмі» і «націоналізмі» і відправили на заслання. С.Ф. Платонов помер на засланні, Є.В. Тарле повернувся з неї в 1932 р і пізніше був реабілітований. В кінці 1930-х рр. їм були видані біографії Наполеона і Талейрана, що одержали широке визнання і схвалення влади. До цього часу радянські історики вже отримали чіткий соціальне замовлення. Він готувався на рівні вищого партійного керівництва (стаття І. В. Сталіна «Про деякі питання історії більшовизму», в якій вказувалося, яка історична наука потрібна країні, з’явилася ще в 1931 р). Основний установкою для історичних і всіх суспільствознавчих наук був визнаний принцип партійності, який означав прихильність ідеям правлячої партії.
В умовах загрози, що насувалася війни в трактуванні вітчизняної історії стали посилюватися акценти на зміцнення значення держави. Роль найсильніших правителів Росії, які будували централізовану державу, була визнана суто позитивною.

Кращі кінофільми, літературні та музичні твори, створені на основі даної ідеї, увійшли до золотого фонду вітчизняної культури. Їх об’єднує, крім художніх достоїнств, високий патріотичний пафос, співзвучний настроям народу передвоєнних років. Образ Петра I, створений артистом Н.К. Симоновим у фільмі за романом А.Н. Толстого («Петро I», режисер В.М. Петров), став живим канонічним портретом великого правителя Росії – воєначальника, реформатора і патріота-державника. У фільмі «Олександр Невський» (режисер С.М. Ейзенштейн) з вуст головного героя (його зіграв Н.К. Черкасов) прозвучало грізне попередження: «Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине. На тому стояла, стоїть і стояти буде Російська земля! »Музику до цього фільму написав С.С. Прокоф’єв. Живий відгук викликала прозвучала у фільмі пісня «Вставайте, люди росіяни».

Афіша фільму «Олександр Невський». 1938

Однією з найбільш затребуваних професій в СРСР стала професія вчителя. З середини 1930-х рр. була введена єдина система педагогічної освіти, різко збільшився набір в педагогічні інститути. Іншим ключовим напрямком залишалася підготовка інженерів для промисловості, прийом на інженерні спеціальності на вечірні та заочні факультети був організований без відриву від виробництва. Кадри керівників підприємств готувала Промакадемію, перший її випуск відбувся в 1930 р Хоча загальний показник мали вищу освіту залишався поки невисоким (0,6% в 1939 р), але кількість охоплених різними видами освіти напередодні війни досягло 22 на кожні сто громадян СРСР . Такі показники свідчили про близькій перспективі якісних змін в освітньому рівні радянських людей.

Посилання на основну публікацію