Освічений абсолютизм: російський варіант

Перші роки правління Катерини II прийнято називати епохою освіченого абсолютизму в Росії. Імператриця володіла гострим розумом, розвиненим інтелектом, прагненням до усвідомлення ключових державних інтересів. Будучи німецькою принцесою, що вийшла заміж за спадкоємця російського престолу, вона прийняла православне хрещення, добре вивчила російську мову і культуру, входила в число найбільш освічених людей свого часу.

Імператриця, що складалася в листуванні з Дідро і Вольтером, хотіла «… всякого співгромадянина … бачити охороняється законами, що не гнобили б його добробуту». Особливо яскраво ці устремління Катерини проявилися в процесі підготовки та скликання Покладений комісії (1767-1769). Дана установа, складене з депутатів, обраних дворянами, городянами і державними селянами, було покликане виробити нову законодавчу базу держави. Спеціально для депутатів імператриця написала «Наказ», який демонстрував її бажання, не пориваючи з самодержавством, забезпечити силою держави проведення реформ. Їх суть полягала насамперед у встановленні нових законів, які чітко зафіксували б права і обов’язки різних станів – дворянства, городян, селянства.
Комісії не вдалося вирішити стояли перед нею завдань і поступово вона припинила свою діяльність. Однак ідеї Просвітництва в Росії не згасли. Вони знайшли шлях до читаючої частини суспільства завдяки дозволу влади засновувати приватні друкарні і журнали.
У 1773-1775 рр. країну потрясло потужне повстання під проводом О. І. Пугачова, що охопило великі райони Уралу та Поволжя. В рядах повстанської армії боролися селяни, козаки, робітні люди. Придушивши пугачовщину, уряд стало створювати строго уніфіковану систему управління. Губернська реформа 1775 відроджувала вже в нових умовах ідеї «регулярного» держави. Передача влади на місцях в руки дворян призвела до посилення контролю влади над населенням країни. Значно збільшився штат чиновників на місцевому рівні. Разом з тим реформа відокремила судові органи від органів виконавчої влади. У реалізації принципу поділу влади це був, безумовно, прогресивний крок, що свідчив про те, що Катерина не відмовилася від ідей освіченого абсолютизму.
Однією з ознак поновлення урядової політики з’явилися заходи, вжиті стосовно іновірців. Звільненим від подвійного оподаткування старообрядцям було дозволено публічне відправлення богослужіння. Мусульмани отримали право споруджувати мечеті і відкривати духовні училища – медресе.
Опорою імператриці було дворянство, яке користувалося широкими привілеями. Катерина II підтвердила положення про те, що державну службу для цього стану нести не обов’язково. У Жалуваної грамоті дворянству, виданої в 1785 р, затверджувався широке коло особистих і майнових прав. Багато дворяни віддалилися з Петербурга і Москви, зайнявшись облаштуванням своїх садиб. На місцях були створені органи дворянського самоврядування.
Син Катерини II Павло I (1796-1801), вороже ставився до матері, відразу ж після сходження на престол приступив до зміни порядків, встановлених імператрицею.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Корея напередодні війни