Основні напрямки зовнішньої політики Римської держави

Основні напрямки зовнішньої політики Римської держави V — першу половину III ст. до н. е. випадає безліч війн Риму з італьськими племенами і народностями, що живуть на Апеннінському півострові. Метою цих воєн було встановлення гегемонії римлян в даному регіоні та захоплення земель. Укладаючи союзи з одними племенами проти інших, Рим розбивав своїх ворогів поодинці. Девізом стародавніх римлян став принцип «Розділяй і володарюй!». Підсумком цих воєн стало утворення на Апеннінах римсько-італійського союзної держави з різним правовим статусом входили до нього членів. Більшість італіків перебувала на становищі союзників Риму (від лат. foedus — союз). Союзні громади-муниципії втрачали на користь Риму частину землі і свій суверенітет, але зберігали внутрішнє самоврядування. Тільки окремі громади діставали права римського громадянства, найважливішим з яких вважалося право голосу в римських коміціях. Жителі громад, які Риму найбільш запеклий опір, були продані в рабство. На завойовані території італіків стали виводитися колонії римських громадян, що знижувало гостроту соціального протистояння між патриціями і плебеями в Римі. Освіта римсько-італійського союзу зблизило різні області Італії, почалося інтенсивне будівництво доріг. Латинська мова перетворювалася в мову міжетнічного спілкування.

З середини III ст. до н. е. починаються війни Риму з торговим африканською державою Карфагеном за панування на острові Сіцілія і на півострові Іберія (Іспанія), тобто в Західному Середземномор’ї. Тут і римляни, і карфагеняни (пунийцы) мали свої колонії. В результаті двох Пунічних воєн Рим витіснили карфагенян з названих територій. У середині II ст. до н. е.., в ході короткої третьої Пунічної війни, місто Карфаген був цілком зруйнований. З кінця III ст. до н. е. починається планомірний наступ римлян на території, розташовані на схід від Італії, тобто в Східному Середземномор’ї. У Європі були підпорядковані Македонія і Греція, в Азії та Африці всі дрібні і великі елліністичні держави — Пергам, Віфінія, Понт, Кілікія, Сирія, Кіренаїка та Єгипет. До кінця I ст. до н. е. економічний, людський і військовий потенціал утворених на цих територіях римських провінцій вже значно перевершував Італію.

У перші століття нашої ери, в епоху ранньої імперії, під контроль Риму перейшли залишалися непокоренными частині Іспанії та Галлії. У підсумку кордони Римської імперії досягли в Європі берегів Рейну і Дунаю, а в Азії — ріки Євфрат. Виникла величезна територіальна держава — Римська імперія. З цього часу поняття «римський» стало позначати загальні елементи політичної, а не національної спільності.

...
ПОДІЛИТИСЯ: