Об’єднання Польщі та її унія з Литвою

На початку XIV в. у Польщі скінчився питома період. Об’єднувачем Польщі був один з удільних князів, Владислав ліктик (1306-1333), який і коронувався королівською короною. Свою державу йому доводилося відстоювати і від чехів, які прагнули завоювати Польщу, і від Тевтонського ордена, заволодів частиною колишньої польської території. Але другий король об’єднаної Польщі, Казимир Великий (1333-1370), намагався жити в мирі та з Чехією, і тевтонів, а зробив розширення Польщі на рахунок Русі. Князівські усобиці і татарські погроми дуже послабили Русь, і Казимир Великий опанував Червоне (Галицький) Руссю (1340), розбивши при цьому татар. У Казимира не було синів, а тому перед смертю за згодою вельмож він призначив своїм наступником угорського короля Людовика. Хоча в Польщі і були ще Пястовічі (наприклад, васальний князь Мазовії), але Казимир, який жив у молодості при дворі угорських королів з династії Анжуйськой, особливо благоволив до угорців.

З’єднання обох держав було короткочасним, і по смерті Людовіка (1382) польською королевою зробилася дочка його Ядвіга, яка за бажанням польських панів вийшла заміж за великого князя литовського Ягелла (Ягайла) (1386). У цей час князівство литовське було значним державою, під владою якого знаходилася дуже велика частина південно-західної Русі, але самі литовці були ще язичники. Ягелло прийняв католицьку віру і ревно став поширювати її серед литовців. Так відбулася польсько-литовська унія, і в Польщі почалася династія Ягеллонів.

Посилання на основну публікацію