Новий політичний лад

У лютому 1905 Микола II дав доручення міністру внутрішніх справ А. Г. Булигін розробити проект введення законосовещательной Державної думи. У серпні цар підписав указ про заснування органу, якому доручалася «попередня розробка і обговорення законодавчих припущень». Вибори передбачалися багатоступеневі (виборці – виборщики – депутати) по становим об’єднанням – куріях. Цей проект, прозваний у народі «булигінськоі думою», показав, що влада не готова стати на шлях глибоких політичних перетворень – насамперед ліквідувати самодержавство.

Революційні події в країні наростали, восени 1905 р Всеросійська жовтнева страйк змусила владу розпочати реформи. Підписаний Миколою II 17 жовтня Маніфест «Про вдосконалення основ державного управління» дарували населенню свободу совісті, слова, зборів і спілок. Передбачалося на цей раз наділити Державну думу законодавчими повноваженнями: жоден закон не міг увійти в силу без її згоди. Розширювався також коло людей, які отримали можливість брати участь у виборах. На початку листопада під напором селянських виступів імператор підписав ще один маніфест. Відповідно до нього вдвічі зменшувався розмір викупних платежів, що сплачуються селянами за надільнуземлю, з 1 січня 1907 їх стягування повністю припинялося.
Незабаром був прийнятий виборчий закон: майже все чоловіче населення країни у віці старше 25 років, за винятком солдатів, студентів, поденних робітників і частини кочових народів, наділялося правом голосу при виборах до Державної думи. Зберігалася багатоступенева станово-куріальних форма виборів в Думу. Передбачалося участь Думи у розробці законопроектів, розгляді державного бюджету (крім виплат за позиками і військових витрат), обговоренні питань про будівництво залізниць і заснування акціонерних товариств. Після прийняття Думою закони прямували на затвердження імператору. Пізніше був реформований Державна рада, який став верхньої законодавчої палатою. Він отримав право затверджувати закони, схвалені Державною думою.
Перетворення політичного ладу зафіксували видані в квітні 1906 р «Основні державні закони». Про обмеженість змін свідчила їх 87-я стаття: між сесіями Думи імператор міг видавати укази, що мали силу закону (після відновлення роботи Думи ці укази надходили в неї протягом двох місяців). Було покладено початок перетворенню самодержавного держави в конституційну монархію. Законодавча влада належала імператору і двопалатного парламенту, вища виконавча – імператору і відповідальним перед ним міністрам, вища судова і контрольна – Сенату. Дана система нагадувала організацію вищих політичних органів Німеччини, Австро-Угорщини, Японії.

Посилання на основну публікацію