Німецький наступ 42-го року: передумови корінного перелому

Перемога в битві за Москву повернула віру радянському народу і уряду в швидкий розгром німецьких збройних сил. Вже в січні 1942 року Й. Сталін поставив перед воєначальниками Червоної армії завдання в короткі терміни перейти до наступу.

Ситуація на фронті на початку 1942 року
План одночасного наступу по всіх напрямах була не підтриманий тільки Г. К. Жуковим, який справедливо вважав, що у радянських військ немає необхідних для цього людських і матеріальних резервів. Сталін припускав, що фашистські війська зроблять нову спробу захоплення столиці, тому армія переважно була зосереджена на західних фронтах.

Проте німецькі військові сили обрали південний напрямок, з метою оволодіти Кавказом і Нижнім Поволжям. Нечисленні дивізії Червоної армії, які розташовувалися на півдні, змогли стримати наступ фашистів, але зазнали при цьому важкі втрати.

Німецький наступ влітку 1942 року
На початок літа 1942 року перевага сил залишався на боці фашистів. Під час наступу на Керч, німецьким військам за кілька днів вдалося повністю розгромити війська Кримського фронту.

Після поразки радянських військ у битві за Севастополь одного із стратегічно важливих міст СРСР, військова ініціатива повністю опинилася в руках німецької армії.

У липні 1942 року, фашисти окупували Донбас і Ростов на Дону, тим самим безперешкодно відкривши собі шлях до Сталінграда.

Передумови перелому
До початку 1942 року велика частина європейських земель СРСР була повністю окупована фашистами. Німецьке командування запровадило новий порядок на окупованих територіях, який полягав у тотальному контролі над населенням, насильство, грабунки, масових вбивствах комуністичних активістів і євреїв.

У цей період почалася трудова мобілізація слов’ян на примусові роботи до Німеччини. Такі жорсткі заходи викликали бурю протесту у радянського народу – все більше людей влаштовувало диверсії проти фашистів, ставало членами підпільних і партизанських рухів.

Підпільники не тільки знищували війська противника, а й безпосередньо вбивали німецьких головнокомандувачів. Кількість партизанських загонів, стан на другу половину 1942 досягло 4 тис., в них було задіяно більше 1 млн. чоловік.

І солдати Червоної армії, і цивільне населення в тилу розуміло, що від того настільки самовіддано вони боротимуться з противником залежить не тільки їх життя, але і доля майбутніх поколінь. Восени 1942 року радянський народ вступив у відкрите протистояння із загарбниками.

Антигітлерівська коаліція
На початку січня в столиці США, була підписана декларація, в якій уряди 26 держав зобов’язувалася надати СРСР свої ресурси, необхідні для боротьби з фашистами.

Також положення декларації забороняли підписувати сепаратистські мирні договори з Третім Рейхом. До травня 1942 року, був остаточно оформлений військовий союз про взаємодопомогу між державами антигітлерівської коаліції.

Посилання на основну публікацію