Німецька імперія при Бісмарку (Другий рейх) в кінці 19 століття

Об’єднання країни і проголошення імперії відкрило нову епоху в історії Німеччини.

«Імперія» і взагалі «держава» по-німецьки – рейх. Першим рейхом була Священна Римська імперія німецької нації; нова імперія, проголошена 18 січня 1871 року, стала Другим рейхом; Третім називали гітлерівську Німеччину.

Другий рейх створювався як союз двадцяти двох монархій, найбільші з яких зберігали внутрішню автономію, і трьох «вільних міст». Дві третини території і 60% населення нової держави припадали на частку Пруссії. Його конституція проголошувала: «Президентство в союзі належить королю Прусскому, який носить титул Німецького кайзера». З представників всіх німецьких держав формувався союзний рада, в якому Пруссії належало 17 голосів з 58. Законодавча влада залишати рейхстагу, який обирався загальним, прямим і таємним голосуванням. Настільки демократичної виборчої системи не існувало тоді навіть на батьківщині парламентаризму, в Великобританії. Уряд очолював рейхсканцлер, який призначається кайзером і відповідальний перед ним, як і всі інші вищі чиновники. У Німеччині встановлювалося «конституційне чиновницьке правління» і «правова держава», в якому визнавалося формальне верховенство закону. Рейхсканцлером нової держави став Бісмарк, який грав ключову роль в його історії аж до своєї відставки в 1890 році Перші роки канцлерства Бісмарка, до 1878 р отримали назву «ліберальної ери».

Бісмарк незмінно сповідував принцип великодержавності імператора. На його переконання, широкий загал не володіють достатнім розумом і завжди схиляються перед потребою до порядку. Парламент і преса схильні до зловживання своїм становищем, тому без боротьби з ними правильна державна політика неможлива. Однак він змушений був миритися як з неминучим злом і з рейхстагом, і з загальним виборчим правом, і з активністю в ньому політичних партій.

ПОДІЛИТИСЯ: