Німецька експансія в Східній Європі

Правителі Німеччини бачили свою місію в тому, щоб не тільки розширити межі держави, а й поширити католицтво серед язичницьких народів Центральної Європи – західних слов’ян і балтів. Німці прагнули або не допустити виникнення у цих племен самостійних держав, або підпорядкувати їх правителів своїй волі. При цьому провідниками німецького впливу були насамперед католицькі священики. У IX ст. в землях західних слов’ян виникла держава Велика Моравія. Його правителі запросили візантійських місіонерів Кирила і Мефодія, що звернули в християнство значну частину населення держави. Після розпаду Великої Моравії в X ст. західнослов’янські князівства Чехія і Польща прийняли католицьку віру і стали частиною західнохристиянського світу.
Слов’янські племена, які жили на схід від Ельби (слов’яни називають її Лаба), продовжували вірити в язичницьких богів. З початку IX ст. німецькі війська з року в рік вторгалися в слов’янські землі, насильно звертаючи їх жителів у християнство. За Ельбою почали селитися німецькі колоністи. Селяни отримували багато землі; при цьому з них вимагали в два рази менше оброків. Ремісники і торговці оселялися в містах.
Скориставшись відволіканням сил німецьких королів на боротьбу за італійську та імперську корону, слов’яни неодноразово повставали. В XI ст. вони навіть зуміли знову здобути незалежність, але в наступному столітті німецьким феодалам все ж вдалося підкорити своїй владі полабських і поморських слов’ян.

У 1201 німецькі лицарі захопили гирлі Західної Двіни і заснували фортецю Ригу, що стала плацдармом для хрестового походу проти язичницьких народів Прибалтики. Для цієї ж мети був створений духовно-лицарський орден мечоносців (Лівонський орден). Лицарі підкорили частину прибалтійського населення, звернувши його в християнство. Просування німців у Східній Прибалтиці було призупинено російським князем Олександром Невським.
Прибулі зі Святої землі лицарі Тевтонського ордена до кінця XIII в. захопили землі племені прусів, який жив на березі Балтійського моря. З Пруссії тевтонці рушили в землі Польщі та Литви. Вирішальна битва відбулася в 1410 р біля села Грюнвальд. Об’єднане військо (поляки, литовці, чехи, ординці і росіяни) під командуванням польського короля Владислава II (Ягайло) вщент розгромило більш ніж в два рази перевершувала його армію Тевтонського ордена. У Грюнвальдській битві загинув великий магістр ордена і 50 тис. Його воїнів. Агресія хрестоносців у Східній Європі була зупинена.
Результатом багатовікового натиску німців на Схід стало значне розширення меж Священної Римської імперії. Були асимільовані німцями і втратили свою самобутність ряд язичницьких західнослов’янських і балтійських народів. В той же час спілкування слов’ян і балтів з німцями сприяло розвитку їх господарства і культури.

...
ПОДІЛИТИСЯ: