Німеччина в 17 столітті

Релігійний розкол ще більш посилив державну роздробленість Німеччини в 17 столітті. Імператор Священної Римської імперії з роду австрійських Габсбургів тепер не мав ніякого впливу на протестантському північному сході Німеччини. Рейхстаг часто не міг прийняти будь-яке рішення, тому що голосам великих католицьких володарів – курфюрста Баварського, герцога Вюртенберзького, єпископа Кельнського – досить було протиставити голосу лютеранських князів навіть крихітних володінь – герцогств Мекленбурга, Брауншвейга, Шлезвіг-Гольштейна (Голштинии). Рівний голос в рейхстазі мав навіть бургграф Рейн, що велів всього одним замком з 12 підданими.

Ворожнеча князів породжувала нові війни, які за першу половину XVII століття знищили 6 мільйонів чоловік із 16 мільйонного населення Німеччини.

Більше за всіх постраждали селяни – їх села були зруйновані і спалені, а родючі поля занедбані. Через зменшення населення міста стали менше купувати сільськогосподарських продуктів, і вцілілі селянські сім’ї розорялися. Збіднілі ремісники суворо стежили за збереженням цехових правил, що стримують конкуренцію і виникнення мануфактур. Правитель кожного німецького князівства прагнув захистити саме своїх ремісників і підвищував мита. Безліч державних кордонів призводило до того, що, наприклад, купцеві на шляху від середнього Рейну до Голландії треба було платити на 30 митних заставах. При цьому рейнські міста в Західній Німеччині могли постачати на міжнародний ринок вугілля, метали. Тут буржуазія поступово нарощувала свої капітали, а міста росли за рахунок припливу найманих робітників.

Зовсім інша картина складалася в Східній Німеччині. Місцеві лицарі-дворяни вирішили скористатися зростанням міст на Заході і забезпечувати їх дешевим хлібом. Вони стали вимагати з селян свого феоду ходити на панщину і обробляти раніше занедбані поля. Оскільки селяни готові були розбігтися, дворяни домоглися від своїх князів нового введення кріпосного права.

Саме тут, на сході Німеччини, зародилася нова велика держава, яка згодом стала називатися Пруссія.

Посилання на основну публікацію