Німеччина напередодні Реформації

XVI ст. називають епохою реформаційних рухів та релігійних війн у Європі. Реформація (від лат. reformatio — перетворення) — це перебудова християнської релігії та європейського товариства в інтересах нарождавшейся буржуазії. Католицька церква, намагаючись зберегти монополію на наднаціональне політичне і духовне керівництво в умовах утворення централізованих держав і широкого розвитку гуманізму, перетворилася на гальмо суспільного прогресу. Хоча ґрунт для Реформації була підготовлена у багатьох країнах, раніше всього вона почалася в Німеччині.

На початку XVI ст. в економіці Німеччини розвивалися зародилися ще в минулому столітті елементи капіталізму. З’явилися розсіяні та централізовані мануфактури, розширювалася внутрішня і зовнішня торгівля. Вигідне положення Німеччини на торгових шляхах сприяло зростанню товарного виробництва. Крупним торговим фірмам належали багаті гірничі промисли, вони споряджали суду, плаваючи у складі іспанських і португальських експедицій. Німецькі купці користувалися привілеями у морських торговельних портах багатьох країн, але були позбавлені державної підтримки у себе вдома.

Відбувалися зміни і в селі. Збільшення попиту на продукти харчування, тканини стимулювало зростання посівів сільськогосподарських культур, розвиток вівчарства. Феодали, прагнучи підвищити доходи в умовах зростання товарно-грошових відносин, обесценивавших традиційні форми ренти, збільшували селянські повинності, перешкоджали самостійному розвитку селянських господарств і буржуазних відносин на селі. Крім повинностей поміщика селяни платили десятину, а також податки в князівську скарбницю.

У Німеччині на відміну від інших країн Європи, де розвиток торгівлі і промисловості вело до централізації, існувала територіальна та політична роздробленість. Священна Римська імперія німецької нації представляла конгломерат самостійних і слабо пов’язаних князівств під номінальною владою імператорів з династії Габсбургів. Територіальні князі самі збирали податки, чеканили монету, вершили суд, містили свої війська, прагнули перевершити сусідів пишністю двору і блиском зброї. Тягар податків Для цих потреб душила підприємництво і викликала обурення бюргерства, страждав також і від міжусобних воєн, грабунків на дорогах, засилля привілейованих компаній. Однак бюргерская опозиція носила помірний характер, в масі своїй бюргерство трималося за станові привілеї.

Німецьке лицарство прагнуло до створення централізованої держави, яке спиралося б на його міць, бо в цьому лицарі бачили зміцнення свого становища з розвитком техніки військової справи і ослабленням важкоозброєної кавалерії.

Особливе невдоволення у різних соціальних шарах викликали побори церкви, домагання папства не тільки на духовне керівництво, але й на світську владу. Духовенство володіло великою частиною земельної власності. Рейн називали папською дорогою, так як по берегах цієї річки розташовувалися найбагатші церковні землі з десятками міст і сіл. З Німеччини римський папа отримував великі доходи. У тих країнах, де королівська влада була сильною, правителі обмежували платежі Риму. Але в роздробленій Німеччині католицька церква оббирала народ, не зустрічаючи перешкод з боку імператорської влади. Це стало причиною того, що Реформація в цій країні набула широкий характер.

У підготовці Реформації важливе місце належить гуманістам, займався пропагандою наукових знань, позитивного ставлення до радощів земного життя, викриттям невігластва духовенства. Серед німецьких гуманістів великим авторитетом користувалися Еразм Роттердамський і Йоганн Рейхлин. Не заперечуючи католицьку релігію і церкву, вони виступили проти її зовнішньої обрядової сторони. Ульріх фон Гуттен, один з авторів «Листів темних людей», разоблачавших моральне розкладання і неуцтво теологів, розраховував, що з перемогою над папським Римом посилиться політична роль лицарства. Рух за реформу церкви знаходило підтримку в різних верствах населення.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: