Невська битва – реферат

В один з літніх днів 1240 року на річці Неві з’явилися шведські війська на своїх кораблях, які стали в гирлі Іжори. Командування ними здійснювалося Биргером. У складі були різні представники: шведи, норвежці, солдати з фінських племен, які мали намір йти до Ладозі, а звідти вже спуститися до міста Новгороду. У завойовників в війську било багато католицьких єпископів, які йшли з мечем і хрестом в руках. Після висадки на берег, війська розкинули свій табір. Бергер, який був впевнений у швидкій перемозі, відправив князю Олександру «заяву» про те, що його військо вже поруч, і щоб він підготувався до опору.

Князь Олександр Ярославович, відразу ж після отримання звістки від старійшини Іжорській землі Пелгусій, який знаходився в дозорі і особисто виявив флотилію шведів, зважився на раптову атаку ворога, який розраховував на слабкість російських земель, в зв’язку з монголо-татарською навалою. Вони були впевнені, що швидко закріпляться на берегах Ладозького озера і річки Неви, а потім рушать далі на південь з метою завоювати місто Новгород і прилеглі до нього навколишні землі.

У Новгородського князя Олександра зовсім не було часу на збір свого війська і ратників з новгородських прилеглих земель. Він, не чекаючи допомоги від батька Ярослава, який вже послав йому підмогу, вирішив виступити зі своєю дружиною, до якої увійшли і новгородські добровольці, проти шведів та їхніх союзників.

Згідно старовинним звичаєм, військо князя зібралося біля собору св. Софії. Там владика Спиридон благословив їх і відправив у похід за добру справу. Шлях проходив вздовж за течією річки Волхов до самої Ладоги, там до них приєднався ще одні загін, що складався з ладожан. Пройшовши Ладогу, російське військо вийшло до річки Іжори, її гирла, де був розбитий табір шведів. Ворог зовсім не підозрював про те, що до нього наближаються війська росіян, тому охорони не було. У самого берега було видно що розгойдуються на воді суду, на березі біліли шатра. У самому їх центрі стояв золотоверхий намет їх командувача – Біргера. Так п’ятнадцятого липня був атакований табір шведів новгородськими військами. Напад було настільки несподіваним (князю пощастило з погодою, так як був сильний туман), і шведи нічого не могли відразу зрозуміти, так як нечисленне російське військо підійшло до них дуже тихо і раптово. Захоплені зненацька, позбавлені будь-якої можливості побудувати своїх солдатів для бою, шведи не могли надати ніякого організованого опору російським. Завдяки сміливості і швидкості натиску російської дружини, їм вдалося пройти через табір ворога і погнати їх до берега. Пішими ополченцями, що просувалися уздовж берегової лінії річки Неви, рубалися містки, які сполучали кораблі шведів із сушею. Ними були захоплені і знищені три судна ворога. Ця битва надовго відбила всяке бажання нападати надалі ворогам на Руську землю.

Князю Новгородському Олександру Ярославовичу за цю перемогу над шведами і особисту хоробрість, показану в бою, було присвоєно прізвисько «Невський».

Про причини Невської битви.

Чому ж шведи зважилися на напад на російську землю? Як це зазвичай відбувалося, причиною послужило бажання захоплення певних територій. В даному конкретному випадку – це мрія шведів роздобути руські землі біля річок Неви і Іжори і мати повний контроль шляху «з варяг у греки».

Князь Олександр Невський вважається ангелом-хранителем Петербурга, північній столиці Росії. Його прах спочиває в будівлі Олександро-Невського монастиря. Він був надзвичайно розумним, хоробрим, прекрасним душею і особою людиною, який став спадкоємцем батька, яким був великий князь Ярослав II, в місті Новгороді. За його плечима було багато перемог в боях з такими супротивниками, як фіни, литовці та ливонские лицарі. При вивченні Невської битви, скориставшись нарисами історії СРСР можна прочитати, що ця
Битва є дуже важливою в боротьбі за збереження такого важливого для російських виходу до Балтійського моря. Перемога такого невеликого війська під проводом князя Олександра Невського не допустила економічної блокади, яка була б невідворотною з втратою берега Фінської затоки. З цим формулюванням можна не погодитися, так як вона вважається перебільшеною реальністю. Але перемога російського війська дуже була важливою в той час, завдяки їй шведські лицарі вже не поверталися в ці місця.

Посилання на основну публікацію