Неоконсервативная революція 1980-х років і її підсумки

Пошук альтернативних ідей і нових моделей розвитку був пов’язаний з втратою довіри більшості виборців до держави і неефективністю ринкової економіки, яка була соціально орієнтованою.

Ідейний протягом неоконсервантізма
Неоконсервантізм став альтернативою радикалізму і неолібералізму. Його фундаментом стало об’єднання напрямків політичної та ідейної думки, яка підкріплюється традиційними цінностями – національними, культурними, релігійними та політичними.

Найчастіше напрямок неоконсервантізма в політиці асоціюється з прем’єр-міністром Великобританії М. Тетчер, обраною у 1979 році, і Р. Рейганом, який став президентом США в 1980 році. Неоконсерватори проводили вибори під знаком змін і оновлень, їх гаслом було звернення до традицій, яким надавалося нове, модернізоване значення.

Вони волали до скорочення ролі держави “загального благоденства”, яке не дозволяло вільно розвиватися підприємництву і контролювало громадян. Економіка неоконсервантізма була представлена теоретиком М. Фрідмен, який звертав увагу на те, що треба займатися забезпеченням постійного зростання виробленого продукту, а не його перерозподілу.

Неоконсерватори отримали велику підтримку від народу, так як вони підкреслювали авторитет церкви, сім’ї та школи, повагу до закону і порядку, їх основними орієнтирами були патріотизм і дисциплінованість. Особливу підтримку вони отримали від представників середнього класу і у підприємців, які бажали зниження податків і більшої свободи для своєї діяльності.

Підтримку також надали інтелектуали, зацікавлені в розвитку духовності, і маргінали, яких не влаштовували соціальні програми. Але неоконсерватори не пропонували повністю виключити роль держави в розвитку економіки, їх ідей було підвищення її результативності та стимуляція активності та зацікавленості у суспільства в розвитку.

Соціально-економічна політика неоконсервантізма
Економіка неоконсервантізма відмовлялася дотувати нерентабельні виробництва і продавати корпорації на пільгових умовах. Що стосується муніципального сектора, значна частина його житла була передана у власність квартиронаймачів, і таким чином, місцеві органи влади не витрачали матеріальні кошти на ремонт муніципальних будинків і на оплату комунальних послуг.

Соціальна політика була модернізована таким чином, що посібники малозабезпеченим видавалися у вигляді кредиту на відкриття своєї справи, малого підприємства. Цим держава намагалася домогтися ефективності від того шару суспільства, який вважав за краще не працювати, а жити на допомогу.

Так незаможні отримували свій власний джерело доходу. Також прагненням неоконсервативних урядів було створення соціальної бази нових політичних реформ.

Неоконсервативну політику заперечували профспілки. Вони постійно проводили страйки і акції проти неоконсерваторів. У країнах Західної Європи представники профспілок включалися в адміністративні органи управлінь підприємств, і отримували повний доступ до інформації про реорганізації компанії або фірми. Так уряд підтримував роль профспілок.

Багато реформи неоконсервативної політики зробили вирішальний вплив на інформаційне суспільство та його формування.

Посилання на основну публікацію