Пошук альтернативних ідей і нових моделей розвитку був пов’язаний з втратою довіри більшості виборців до держави і неефективністю ринкової економіки, яка була соціально орієнтованою.
Ідейний протягом неоконсервантізма
Неоконсервантізм став альтернативою радикалізму і неолібералізму. Його фундаментом стало об’єднання напрямків політичної та ідейної думки, яка підкріплюється традиційними цінностями – національними, культурними, релігійними та політичними.
Найчастіше напрямок неоконсервантізма в політиці асоціюється з прем’єр-міністром Великобританії М. Тетчер, обраною у 1979 році, і Р. Рейганом, який став президентом США в 1980 році. Неоконсерватори проводили вибори під знаком змін і оновлень, їх гаслом було звернення до традицій, яким надавалося нове, модернізоване значення.
Вони волали до скорочення ролі держави “загального благоденства”, яке не дозволяло вільно розвиватися підприємництву і контролювало громадян. Економіка неоконсервантізма була представлена теоретиком М. Фрідмен, який звертав увагу на те, що треба займатися забезпеченням постійного зростання виробленого продукту, а не його перерозподілу.
Неоконсерватори отримали велику підтримку від народу, так як вони підкреслювали авторитет церкви, сім’ї та школи, повагу до закону і порядку, їх основними орієнтирами були патріотизм і дисциплінованість. Особливу підтримку вони отримали від представників середнього класу і у підприємців, які бажали зниження податків і більшої свободи для своєї діяльності.
Підтримку також надали інтелектуали, зацікавлені в розвитку духовності, і маргінали, яких не влаштовували соціальні програми. Але неоконсерватори не пропонували повністю виключити роль держави в розвитку економіки, їх ідей було підвищення її результативності та стимуляція активності та зацікавленості у суспільства в розвитку.
Соціально-економічна політика неоконсервантізма
Економіка неоконсервантізма відмовлялася дотувати нерентабельні виробництва і продавати корпорації на пільгових умовах. Що стосується муніципального сектора, значна частина його житла була передана у власність квартиронаймачів, і таким чином, місцеві органи влади не витрачали матеріальні кошти на ремонт муніципальних будинків і на оплату комунальних послуг.
Соціальна політика була модернізована таким чином, що посібники малозабезпеченим видавалися у вигляді кредиту на відкриття своєї справи, малого підприємства. Цим держава намагалася домогтися ефективності від того шару суспільства, який вважав за краще не працювати, а жити на допомогу.
Так незаможні отримували свій власний джерело доходу. Також прагненням неоконсервативних урядів було створення соціальної бази нових політичних реформ.
Неоконсервативну політику заперечували профспілки. Вони постійно проводили страйки і акції проти неоконсерваторів. У країнах Західної Європи представники профспілок включалися в адміністративні органи управлінь підприємств, і отримували повний доступ до інформації про реорганізації компанії або фірми. Так уряд підтримував роль профспілок.
Багато реформи неоконсервативної політики зробили вирішальний вплив на інформаційне суспільство та його формування.