«Натиск на Схід»

Поглинені боротьбою з татами і князями, імператори приділяли порівняно мало уваги східних кордонів Німеччини, прагнучи лише до того, щоб Польща, Чехія та Угорщина визнавали васальну залежність від імперії. До того часу в межиріччі Ельби і Одера ще зберігали незалежність племена західних слов’ян. Свою державу там так і не склалося. Полабскіе і поморские слов’яни залишалися язичниками.

З середини XII століття феодали Німеччини, прагнучи розширити свої володіння, звернули погляди на Схід. Під час Другого Хрестового походу папа дозволив саксонським лицарям замість боротьби із сарацинами звертати в християнство західних слов’ян. Походи проти слов’ян, що мешкали в нижній течії Ельби і біля Балтійського узбережжя, очолив герцог Саксонії Генріх Лев. Південніше, в середній течії Ельби, в результаті завоювання виникло маркграфство Бранденбург (в XIII столітті там виникло місто Берлін).

Слідом за лицарями і місіонерами на Схід рушив потік німецьких колоністів – селян і ремісників. Феодали залучали їх усілякими пільгами, оскільки розуміли: щоб утримати захоплені землі, потрібно їх заселити. Багато слов’яни тоді загинули, інші прийняли християнство і поступово злилися з німецькими колоністами. Захоплення слов’янських земель ще більше посилив князів на противагу імператорові.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Битва на полі Куликовому