✅Народний фронт у Франції

Альянс антифашистських сил запропонували комуністи, які зуміли на початку 1930-х рр. відмовитися від гасла «клас проти класу».

Перед загрозою настання фашизму VII конгрес Комінтерну в серпні 1935 р розробив ряд важливих питань теорії і тактики боротьби з фашизмом і створення єдиного (антифашистського) Народного фронту.

Створення Народного фронту

У липні 1934 р Французька Комуністична партія (ФКП) і Соціалістична партія Франції підписали пакт про єдність дій для захисту демократії і конституції, проти фашизму і мілітаризму. ФКП запропонувала гасло «Єдність всіх прогресивних сил в рамках народного фронту за хліб, свободу і мир».

У наступному році комуністи і соціалісти зуміли домовитися з партією радикалів і радикал-соціалістів про спільні дії. У вересні 1935 року об’єднані профспілки підтримали блок лівих партій. У січні 1936 була опублікована програма Народного фронту.

Партії, що увійшли до альянсу, пропонували активізувати боротьбу з фашизмом, виступали за захист політичних свобод, демократизацію засобів масової інформації, за роззброєння і в захист світу.

В економічній сфері вони також дотримувалися принципів «дирижизму», пропонуючи націоналізувати найважливіші підприємства і банки, здійснювати плановий розвиток економіки і активну участь держави в інвестиційній політиці і фінансових операціях, а також в регулюванні трудових відносин.

Прихід до влади Народного фронту

Квітневі вибори 1936 р принесли партіям Народного фронту впевнену перемогу. При цьому комуністи вперше отримали понад 70 місць в парламенті і зуміли збільшити свою чисельність (350 тис. Чоловік в 1936 р). Проте партія вирішила не входити до складу уряду, щоб не брати участь в «політичних іграх» і не «розчинятися» в коаліції.

Уряд Народного фронту у Франції

Народний фронт діяв активно. Йому вдалося домогтися підписання Матіньйонської угоди між об’єднаної Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і промисловцями. Домовленість передбачала встановлення 40-годинного робочого тижня, введення щорічних двотижневих оплачуваних відпусток для найманих працівників, підвищення зарплати (в середньому на 12%).

На виробництві створювалися органи робітничого контролю. Були збільшені зарплати держслужбовців і пенсії. Спеціальне Зернове бюро гарантувало селянам тверді і високі ціни на сільгосппродукцію. Уряд Народного фронту, як і обіцяло, підвищив податки на великі статки і надприбутки, а для дрібних підприємств, навпаки, їх знизило.

Кабінет почав фінансування мережі громадських робіт для безробітних та «відпускні подорожі» найманих працівників. Військовий сектор промисловості і залізниці частково перейшли під контроль держави.

Великі підприємці поставилися до політики Народного фронту з підозрою і побоюванням. За 1936-1937 рр. вони перевели з Франції в закордонні банки приблизно 100 млрд франків. Державі не вистачало грошей на вкладення в промисловість.

У 1937 р в країні продовжували рости інфляція і безробіття, виробництво різко скоротилося. Парламент (в тому числі багато депутатів від Народного фронту) відмовився підтримати ідею прем’єр-міністра Л. Блюма про перехід до жорсткого регулювання економіки, введення нових податків на капітал і заборону вивезення капіталу за кордон.

Розпад Народного фронту у Франції

Наступні уряду Народного фронту металися від крайності до крайності і не могли знайти вихід із ситуації. У 1938 р уряд очолив радикал Едуард Даладьє. Народний фронт був практично «мертвий». Даладьє відмовився від програмних засад блоку та, хоча ще не порвав формально союз з лівими, почав активно проводити так званий «національний курс».

Серйозних шансів на успіх у Народного фронту не було. Його учасників занадто багато роз’єднувало, і їм не вдавалося домовитися про те, що важливіше – соціальна політика або жорсткий антикризовий «дирижизм».

Комуністи хотіли б перетворити альянс в масове суспільно-політичний рух, але з цим не були згодні радикали, які хотіли бачити Народний фронт потужної, але гнучкою парламентською коаліцією.

Питання з цього матеріалу

  1. Які причини формування Народного фронту у Франції?
  2. Чому фашисти у Франції не змогли домогтися успіху?
  3. У чому полягала соціальна спрямованість політики Народного фронту?
  4. Чому всі уряди Франції 1920-1930-х рр. були коаліційними?
Посилання на основну публікацію