Наполеон і Росія

До кінця першого десятиліття XIX в. континентальна система поширилася майже на все узбережжя Європи. Англо-французьке суперництво набуло вирішальну фазу. У 1812 р війну Англії оголосили США, що мали з часів Війни за незалежність свої рахунки з англійцями. Наполеон готувався святкувати перемогу, але несподіваний розрив з Росією поховав ці надії. Головною причиною загострення російсько-французьких відносин стало вперте небажання Олександра I слідувати за Наполеоном в його політиці посилення континентальної блокади, яка входила в усі більш гостру суперечність із економічними інтересами Росії. Іншою причиною стало посилення Великого герцогства Варшавського, що створювало передумови для відродження Польщі і викликало невдоволення в Санкт-Петербурзі. Крім того, російський імператор завдав особисту образу Наполеону, відмовившись видати за нього свою сестру. Війна між недавніми союзниками ставала неминучою.

Положення Росії ускладнювалося тим, що вона одночасно вела вже три війни – з Персією (1803-1813 рр.), Туреччиною (1806-1812 рр.) І Англією (1807-1812 рр.). Крім того Наполеон розраховував, що важким становищем Росії скористається Швеція для відвоювання Фінляндії. Однак російська дипломатія зуміла засмутити задуми французького імператора. Навесні 1812 був укладений таємний військовий союз між Росією і Швецією, якої в якості компенсації за Фінляндію була обіцяна датська Норвегія. А слідом за тим М. І. Кутузов зумів домогтися примирення з Туреччиною. Згідно з мирним договором, підписаним в травні 1812 в Бухаресті, Росія повертала більшість зайнятих нею турецьких територій, залишаючи за собою лише північну частину Молдови – Бессарабію – і порт Сухумі, який став її першою військово-морською базою на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Наполеон зібрав для походу проти Росії величезну армію, в яку увійшли війська з усіх підвладних йому країн Європи. Такий армії світ ще не бачив. В початку 1812 р союз з Францією уклали навіть Австрія і Пруссія. Однак розрахунок Наполеона на ізоляцію Росії не виправдався.

Секретні переговори російської дипломатії з Австрією і Пруссією показали, що ці держави не збиралися активно допомагати французам. Навесні 1812 був укладений таємний військовий союз між Росією і Швецією.

Свою нову війну в 1812 р Наполеон починав під приводом відродження Польщі і розраховував завдати поразки російської армії в межах колишніх польських володінь Росії. Замість цього йому довелося вести затяжну війну в глибині російської території. У найбільшому битві цієї кампанії у села Бородіно Наполеон зазнав великих втрат.

7 сентября (26 серпня) 1812 р у Бородіно відбулася генеральна битва російських військ з армією Наполеона, в ході якого французи зазнали величезних втрат і були змушені залишити поле бою. Однак і російська армія була настільки ослаблена, що М. І. Кутузов вирішив відвести свої війська для поповнення. За висловом Наполеона, французи «показали себе гідними отримати перемогу, а росіяни здобули право бути непереможними». Головним підсумком Бородінської битви став крах військових планів Наполеона, що призвело в подальшому до повного розгрому його армії.

Нав’язавши Наполеону власну стратегію, Росія продовжувала розвивати успіхи на дипломатичному фронті. Не минуло й місяця після вторгнення наполеонівської армії, як Росія уклала мирний договір з Англією, а слідом за тим дві держави почали спільні дії проти спільного ворога. Росія і Швеція вийшли з континентальної системи, яка після цього почала стрімко руйнуватися. Уже в середині літа 1812 Наполеон виявився перед перспективою відродження антифранцузької коаліції.

Великим успіхом Росії стало укладення угоди про нейтралітет з командуванням прусських військ. 6 січня 1813 р (25 грудня 1812 г.) Олександр I видав маніфест про остаточне вигнанні ворога за межі Росії. На чергу постало питання про звільнення Європи.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Патріарх Нікон