Національно-визвольний рух в Індії

Індія, найбагатша колонія Великобританії, була джерелом сировини і важливим ринком збуту англійських товарів. У той же час в Індії розвивалася власна промисловість. Головною її галуззю було текстильне виробництво, але виникали і підприємства важкої промисловості. Поряд з багатством в Індії існувала жахлива бідність. Нікого не дивували люди, умиравшие від голоду на вулицях міст. Капіталізм майже не торкнувся індійське село, в ній продовжували панувати традиційні відносини, на які впливали релігійні ідеї індуїзму і ісламу.
Національно-визвольний рух в Індії мало свої особливості. Революційні ідеї не знаходили масової підтримки в країні. Індійська релігійна традиція відкидала заклики до повстання і насильницького повалення існуючого ладу. Значно ближче індійцям були ідеї ненасильства. Боротьба проти англійського колоніального панування проходила у формі масових мирних маніфестацій, страйків, бойкоту англійських товарів. На чолі національно-визвольної боротьби встала заснована в кінці XIX ст. партія Індійський національний конгрес (ІНК). До цієї організації входили різні політики – від крайніх лівих до правих. Але керували ІНК помірні представники національної буржуазії. Вони вимагали надати Індії самоврядування в рамках Британської імперії.
Прагнучи послабити національно-визвольний рух, англійські влади протиставили ІНК, в якому більшість становили індуїсти, індійських мусульман. Прихильники ісламу з часів імперії Великих Моголів в Індії вважалися привілейованим правлячим шаром. Англійці намагалися зіграти на протиріччях двох релігійних громад. Релігійна ворожнеча призводила до жорстоких зіткнень, забирає безліч життів.
Перша світова війна і революція 1917 р в Росії дали новий імпульс визвольному руху в Індії. Боротьбу ІНК очолив Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948), якого називали Махатма (велика душа). В основі його дій лежала ідея сатьяграхи – ненасильницького опору. У відповідь на заклик Ганді по всій Індії прокотилася хвиля протестів у формі харталов – закриття крамниць, припинення ділової активності. Англійські колоніальні влади відповідали репресіями. У 1919 р відбулася подія, яка приголомшила всю Індію. Англійські війська розстріляли мирний мітинг індійців, загинуло більше тисячі чоловік. На заклик Ганді почалися акції громадянської непокори, що охопили всю країну.

Новий сплеск національно-визвольного руху в Індії припав на кінець 1920-х – 1930-і рр. Англійцям все з великими труднощами вдавалося придушувати антиколоніальні виступи. У відповідь на що проводилися під керівництвом ІНК кампанії громадянської непокори і бойкоту влада неодноразово укладали його лідерів у в’язницю. І все ж британському уряду довелося розпочати переговори з керівниками національно-визвольного руху про надання Індії самоврядування.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
«Холодна війна» 1950-1970