Національна політика та міжнаціональні відносини як передумови розпаду СРСР

Реформи, які внаслідок призвели до демократизації суспільного життя не могли не торкнутися міжнаціональні відносини. Першими, хто почав відкрито відстоювати свої національні свободи стали якути. На початку 1986 року в Якутську були проведені ряд протестів, на яких демонстранти вимагали скасування масового закриття якутських шкіл.

Національне питання і демократизація радянського суспільства
На бік простого населення поступово переходила і правляча верхівка органів місцевого самоврядування та державної влади. Так, наприклад, М. Горбачов був змушений поміняти голови ЦК Компартії Казахстану, який активно підтримував і заохочував народні протести.

Після того, як посаду зайняв Г. В. Кунаев, по країні прокотилася хвиля протестів, яка вперше починала носити революційний характер. Відтворити свою автономію хотіли кримські татари, німці Поволжя, однак територією найбільш гострого конфлікту на національній основі стало Закавказзі.

Формування національних рухів
Скориставшись початком конфліктів у Закавказзі, у країнах Прибалтики активно створювалися народні фронти, метою діяльності яких був вихід Литви, Латвії та Естонії з СРСР.

На початкових етапах своєї діяльності, радикальні націоналістичні організації Прибалтики змогли добитися від Верховних рад республік проголошення національних мов єдиними державними. Вже в середині 1989 російську мову був позбавлений статусу державної в цих країнах.

За прикладом Прибалтики, вимоги ввести національні мови в державні заклади були висунуті Молдовою, Білорусією і Україною. Населення Татарії, Башкирії і Якутії вимагали негайного визнання їх республік повноправними членами Союзу.

«Парад суверенітетів»
У першій половині 1990 року, національні рухи і спроби уряду самостійно без участі Центру вирішити економічні і соціальні питання, призвели до прийняття суверенітету в багатьох союзних республіках.

Суверенними державами стали Російська Федерація, Україна, країни Прибалтики, Грузія, Молдова, Узбекистан і Білорусь. Реакція верхівки ЦК КПРС була різкою до багатьох державам були застосовані економічні санкції.

З великим запізненням Горбачов взявся розробляти новий союзний договір, який все ж таки не зміг зберегти Радянська держава.

Розпад Імперії Рад
Спроба уряду за допомогою ГКЧП врятувати разрушающееся держава призвели до прямо протилежного результату. У період августа-жовтні 1991 декларації про державну незалежність були прийняті в Прибалтиці, Україні, Молдові, Білорусі, Узбекистані та Киргизії, Вірменії і Туркменії.

Існування Радянської держави стало можливим тільки в статусі конфедерації. У вересні 1991 року Держрада СРСР визнав незалежність Союзних республік, що стало початком кінця існування Радянського союзу.

Вже 8 грудня на офіційній зустрічі президентів Росії, України та Білорусі була оголошена ліквідація СРСР як суб’єкта міжнародного права і припинення його геополітичного існування.

Остаточний розвал СРСР став очевидним 27 грудня 1991, коли останній радянський Генсек, М. Горбачов, подав у відставку. Так скороспішно закінчилася історія колись однієї з наймогутніших світових держав. Мрії батьків комунізму були поховані під руїнами держави Рад..

Посилання на основну публікацію