На шляху до Установчих зборів

Плавної трансформації політичного устрою в Росії не відбулося – абсолютна монархія не перетворилася на конституційну. Фактично встановився республіканський устрій (щоправда, офіційно республіка була проголошена лише 1 вересня). Незважаючи на загальне наснагу, майже відразу після відходу династії Романових з історичної сцени зростання революційних очікувань почав розколювати суспільство. Недосвідченим у політичних баталіях масам хотілося швидких і простих рішень.
Особливо гостро стояло питання про припинення війни. Тому коли 18 квітня новий міністр закордонних справ П. Н. Мілюков запевнив союзників Росії в тому, що Тимчасовий уряд вестиме боротьбу до кінця, в повітрі запахло грозою громадянської війни. У цих умовах, прагнучи запобігти катастрофі, ліберали і помірні соціалісти (меншовики та есери) висунули гасло «об’єднання всіх живих сил країни». Він став основою для створення коаліційного уряду, який було сформовано 5 травня. Місяць потому це рішення було схвалено більшістю делегатів I Всеросійського з’їзду Рад. Громадянську війну на час вдалося відтягнути.
Але і коаліція не змогла завоювати у мас міцного авторитету. До того ж уряд, складене з представників підприємницьких кіл, кадетів, есерів і меншовиків, не відрізнялося злагодженістю дій. Багатьом людям здавалось, що нова влада робить замало для того, щоб вирішити основні проблеми, що хвилювали країну. Солдати хотіли додому, але війна не припинялася. Селяни мріяли про землю, але угіддя поміщиків їм не віддавали. Підготовка нового наступу на фронті викликала масова сплеск невдоволення політикою уряду. 18 червня в Петрограді, Москві, Києві та багатьох інших містах пройшли демонстрації під антивоєнними гаслами.
Невже уряд не розуміло важливість вирішення найбільш нагальних проблем? Навпаки, саме усвідомлення цієї важливості і затримувало прийняття цих рішень. Уряд не випадково називалося Тимчасовим. Його головним завданням була підготовка країни до Установчих зборів. За цим стояло дуже багато чого: вимагалося в найскладніших умовах забезпечити вільне волевиявлення десятків мільйонів людей, що мали самі невиразні уявлення про парламентаризм. Тимчасовий уряд вважало, що саме Установчі збори буде вправі ухвалювати остаточні рішення з ключових питань політичного, економічного і національного устрою держави. Вожді лютого не хотіли привласнювати собі це право. При цьому вони готували законодавчу базу нового ладу (особливо багато роботи йшло з аграрних питань), адже здавалося, що вона на століття вперед забезпечить функціонування російської демократії.
Коаліційний уряд пережило ряд криз, склад його мінявся кілька разів. З липня 1917 главою кабінету став популярний думський діяч – юрист есер А. Ф. Керенський. Поступово в його руках зосереджувалася все більше владних повноважень. Однак це відбувалося на тлі триваючого падіння популярності коаліційної політики.

...
ПОДІЛИТИСЯ: