Міжнародні зв’язки Радянського Союзу

У 1921 р Радянська Росія підписала рівноправні дружні договори з деякими країнами Азії (Туреччиною, Афганістаном, Іраном), а також ряд торгових угод з європейськими державами (Австрією, Норвегією, Італією). У 1924 р французький уряд, сформований лівими партіями (крім комуністів), встановив дипломатичні відносини з СРСР. У тому ж році до влади у Великобританії прийшли лейбористи. Вони також встановили дипломатичні відносини і підписали торговий договір з Радянським Союзом. Однак незабаром на парламентських виборах перемогли англійські консерватори, які стояли на жорстких антикомуністичних позиціях. Нова влада відмовилася ратифікувати торговий договір. У 1927 р дипломатичні і торгові відносини між двома державами були розірвані. Вони були відновлені в 1929 р другим лейбористським урядом. Таким чином, лише одна велика західна держава – Сполучені Штати – не поспішала визнавати СРСР.
Після встановлення СРСР у більшовицькій партії та радянській державі одноосібної влади Сталіна діяльність Комінтерну і пов’язаних з ним комуністичних партій у різних країнах світу все частіше безпосередньо пов’язувалася з зовнішньополітичними інтересами СРСР. Ці інтереси далеко не завжди збігалися з завданнями світової революції. Риторика комінтернівських вождів про роздуванні світового революційного пожежі залишилася в минулому.
Незважаючи на успіхи в розвитку міжнародних зв’язків, Радянський Союз перебував фактично у ворожому, «імперіалістичний» оточенні. Він підтримував дипломатичні зусилля, спрямовані на зниження міжнародної напруженості й ослаблення військової загрози. У той же час у внутрішній політиці та пропаганді Сталін і його оточення активно використовували аргумент «капіталістичної загрози» для боротьби проти своїх політичних супротивників і зміцнення влади.
СРСР взяв активну участь у роботі Комісії з роззброєння Ліги Націй, направивши туди план ліквідації збройних сил та військового виробництва. Цей, багато в чому пропагандистський жест не знайшов підтримки у інших держав. Та ж доля спіткала і радянський план часткового роззброєння. Однак пацифістські ідеї поділялися багатьма західними політиками. У серпні 1928 представники 15 держав, у тому числі США, Франції, Англії, Італії, Японії та Німеччини, підписали в Парижі договір про відмову від війни як засобу національної політики, названий за іменами його ініціаторів, французького міністра закордонних справ і американського держсекретаря , пактом Бріана – Келлога. Незабаром до нього приєднався і Радянський Союз. Однак цей важливий документ не став перешкодою для виникнення вогнищ нової війни.

...
ПОДІЛИТИСЯ: