Мистецтво Епохи Відродження

Образотворче мистецтво Відродження пройшло в своєму розвитку кілька етапів. Найбільш видатними з них вважається Високе Відродження, яка охоплює першу половину XVI ст. У мистецтві цього часу знайшов яскраве відображення гуманістичного ідеалу людини. Світськість, глибокий інтерес до людини і природи, виразність і пластичність форм, прагнення до узагальнень характерні для творів Високого Відродження.

Видатний діяч італійського Відродження Леонардо да Вінчі (1452 — 1519) проявив себе і вченим, і винахідником, і музикантом. Але головним для нього в житті стала живопис. Саме в ній він втілив гуманістичний ідеал людини. Художник досяг досконалості в передачі переходів від світла до тіні, об’ємності, пластиці. Його образи поєднують індивідуальні та типові риси. Найвидатнішим твором майстра визнана картина «Мона Ліза», відома також під назвою «Джоконда». На ній зображена молода жінка із загадковою, ледь відчутною посмішкою, про яку сперечаються донині. Обличчя Джоконди вольове, погляд розумний і проникливий, як би невідривно стежить за глядачем. Вона сповнена почуття власної гідності і впевненості. Головна ідея картини була покликана підкреслити право людини на самостійне духовне життя. Фреска «Таємна вечеря» розкриває одвічні питання людського буття — любов, ненависть, вірність і зрада. На ній зображений Христос, оголошує своїм учням про зраду одного з них. Особи всіх учнів освітлені, за винятком особи Іуди, цим прийомом підкреслено його зраду.

Величезний внесок у розвиток живопису, скульптури і архітектури Відродження зробив італієць Мікеланджело Буонарроті (1475 — 1564). Ідеал людини придбав у його творчості величні, героїчні риси. Образи Мікеланджело підкреслюють здатність людини до звершення подвигу в ім’я свободи. Вони відрізняються сміливістю і величезною волею. Статуя «Давид», зроблена з мармуру, являє юнака, який вступив у двобій зі страшним чудовиськом. Прекрасні обличчя Давида зі зсунутими бровами і потужне тіло. Це образ людини великої громадянської мужності. У розписах капели «Створення світу» і «Страшний суд» показана історія людського роду від Адама і Єви до Христа. У центрі фрески «Страшний суд» знаходиться творить суд Христос, а навколо нього в обертовому круговому потоці падають у пекло грішники і підносяться в рай праведники. Все повно жаху, сум’яття, розпачу. Навіть Марія, заступниця людей, боїться свого сина Христа і відвертається від його руки, що відокремлює грішників від праведників. Як архітектор Мікеланджело взяв участь у спорудженні Собору Святого Петра в Римі. Він розробив проект купола храму, який є однією з головних точок панорами Риму.

Видатний художник Відродження Рафаель Санті (1483 — 1520) вирішував у своїй творчості дві основні завдання — показ досконалого людського тіла і передачу складності навколишнього світу. Він домагався гармонії між людиною і простором. Картина «Сікстинська мадонна» представляє ідеально-прекрасний образ богоматері з немовлям на руках. Фігура Марії вимальовується на тлі неба, її погляд спрямований крізь глядача, сповнений скорботи, передбачення долі сина. У цій картині античний ідеал краси з’єднаний з духовністю християнського ідеалу.

Важливий внесок в образотворче мистецтво Відродження вніс німецький художник Альбрехт Дюрер (1471 — 1528). Він працював переважно в техніці гравюри, що означало первісне нанесення малюнка на дерево чи мідну пластину, вирізання або вытравление його з наступним покриттям фарбою і притисненням до паперу.У творчості Дюрера відбивалася атмосфера наростання реформаци – онних та селянських рухів в Німеччині. Гравюра «Чотири вершники» із серії «Апокаліпсис» (кінець світу) представляла мчаться вершників, під копитами коней яких гинуть представники різних станів — імператор, служителі церкви, дворяни. В мальовничому полотні «Автопортрет» зображена людина нової висхідної епохи — повний власної гідності представник зародження буржуазного суспільства.

Великий італійський художник Тіціан Вечелліо (1476/77 або 1489/90 — 1576) писав портрети і жанрові картини, віддав данину античних і християнських сюжетів. У картинах «Каяття Марія Магдалина», «Святий Себастьян», «Оплакування» знайшли втілення краса людини і глибина його скорботи. Полотна Тиціана завжди підкреслюють шляхетність образу, пози і жести якого стримані і відрізняються складністю внутрішніх характеристик.

Посилання на основну публікацію