Мистецтво бароко

XVII століття стало часом появи нового художнього напряму – бароко, назва якого походить від італійського слова, що означає «химерний», «дивний», що досить точно відображає його особливості. Твори, створені в стилі бароко, приваблюють своєю грандіозністю, пишнотою і химерністю форм.
Новий напрямок, усталене в католицьких країнах, стало своєрідним естетичним відповіддю на Реформацію. Архітектура і живопис бароко мали прославляти велич Бога і затверджувати могутність римської церкви. Проте мистецтво бароко не обмежувалася виключно релігійними мотивами.
Для епохи бароко був характерний синтез мистецтв. Скульптура і живопис немов зливалися з архітектурою. Інтер’єри будинків прикрашалися вишуканою різьбою і ліпленням, скульптурними композиціями, нерідко архітектурні деталі отримували продовження в розписах стін, стель палаців і храмів. Глядач підчас бачив над собою не звід будівлі, а йде в нескінченність небо, наповнене божественними небожителями. Створення просторової ілюзії, оптичних ефектів – ще одна особливість майстерності творців нового стилю в мистецтві. В епоху бароко пейзаж, натюрморт, побутовий жанр, парадний портрет утвердилися як самостійні жанри живопису, без яких неможливо уявити сучасне мистецтво.

Одним з найбільших майстрів мистецтва бароко був жив у XVII ст. італійський скульптор і архітектор Джан Лоренцо Берніні. За його проектом зводилася чудова колонада на площі перед собором Св. Петра в Римі. Берніні прикрашав церкви і палаци, створював надгробки. Однією з найвідоміших його скульптурних робіт є вівтарна композиція «Екстаз Св. Терези».
Для живопису бароко характерна пишність, фантастичність сюжетів, що поєднується з інтелектуальним і емоційним напруженням. За межами Італії найбільшим майстром цього напряму був фламандський художник Пітер Пауль Рубенс. У його творчості емоційність і експресія злилися з потужним життєстверджуючим началом.

Бароко вплинуло і на мистецтво протестантської Голландії. Найбільшим майстром живопису, які жили в цій країні, був Рембрандт. Він звертався до біблійної тематики («Повернення блудного сина», «Святе сімейство»), писав портрети (груповий портрет стрілецької роти, відомий як «Нічний дозор») і автопортрети. Головним виразним засобом для художника був колір і світло, який, здавалося б, випромінюють самі фарби. Чудові не тільки мальовничі, але й графічні роботи Рембрандта. В чітких, опрацьованих офортах художник звертався до філософської та релігійної тематики, намагаючись розгадати сенс буття.

Літературні твори епохи бароко, насичені описами чуттєвих сцен і життєстверджуючими образами, змушували читача замислитися над швидкоплинністю життя людини. При цьому усвідомлення того, що життя конечна, розкривало її справжню ціну і сенс. Подібні мотиви можна зустріти у творах іспанського драматурга Кальдерона та інших авторів.
Театральність бароко мала продовження і в самому ставленні людей того часу до життя. Його можна виразити словами Шекспіра «весь світ – театр». Вулиці під час святкувань перетворювалися на підмостки для уявлень. У Римі, Венеції та інших містах проводилися пишні карнавали. До XVII в. відноситься зародження в Італії оперного жанру в музиці. Елементи бароко присутні в музиці німецького композитора першої половини XVIII ст. Йоганна Себастьяна Баха. Про це свідчить поліфонічна і гармонійна ускладненість, драматичне напруження його творів.

...
ПОДІЛИТИСЯ: