Міський сектор економіки в період високого Середньовіччя

Процес активного містобудування в Західній Європі розпочався у Х ст. і тривав досить швидкими темпами до 90-х роках XII ст., коли тільки за одне десятиліття було засновано більше 200 нових міст, після чого пішов на спад.

Основу міської економіки становило товарне виробництво, засноване на особистій праці безпосередніх виробників. Економічна діяльність городян, її виробнича (ремісники), торгова (купці) і обслуговує (юристи, лікарі, шинкарі) сфери були організовані за корпоративним принципом, тобто тільки член певної корпорації міг займатися в місті своєю професійною діяльністю.

Корпорація (від лат. corporatio — об’єднання) в контексті західноєвропейського Середньовіччя означає замкнуто-монопольне співтовариство з визначеними правами і обов’язками, структурою і внутрішньою ієрархією, суспільним статусом, зафіксованими в законах або традиціях.

Корпоративний принцип організації міської економіки був механізмом регулювання виробництва в умовах надзвичайно вузького споживчого ринку. При орієнтації вотчини на економічну самодостатність основними споживачами товарів міських були самі городяни. Дуже незначна частина продукції йшла на експорт. Ремісничі цехи контролювали обсяги виробництва і збуту, стежили за якістю готової продукції, визначали мінімально необхідний рівень професійної підготовки.

Поступове розширення споживчого ринку за рахунок вищих шарів суспільства і нарощування обсягів зовнішньої торгівлі не викликали якісних змін в організації виробництва. Просто відбувалося «відокремлення» нових цехів від старих. Поділ праці, таким чином, відбувалося між галузями, причому дуже дробовими. При такій системі виробництво тятиви для цибулі, выделившееся у великих містах в окремий цех, було самостійною галуззю.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: