Міф про автомати

Вражаюче, але і професійний військовий Резун-Суворов, і Веллер, постійно хвалилася своїми пізнаннями в зброї, переглянули елементарну, загалом-то, річ. Пояснити можу тільки одним: глибоко радянські люди, вони «купилися» на поворот сталінської військової пропаганди.
Для Суворова наявність на озброєнні пістолетів-??кулеметів або автоматів – однозначно ознака могутньої військової промисловості, високої якості і сучасності озброєнь.
Але автомат – зовсім не символ могутньої військової промисловості. Навпаки. Автомат – дитя бідності.
Основне озброєння піхоти у Другій світовій війні – гвинтівка, тобто довгоствольна автоматичне або напівавтоматична рушниця з нарізами в дулі. Нарізи надають кулі обертання, куля летить далеко і довго зберігає забійну силу.
Прийняті на озброєння в СРСР гвинтівки Мосіна випускалися в декількох модифікаціях, з довжиною ствола 800, 730, 729 мм. Магазин на 5 патронів забезпечував скорострільність до 10 пострілів на хвилину.
Максимальна дальність ураження – до 2000 м. Дальність прицільної стрільби оцінювалася в 500 метрів, але залежала вже не від характеристик зброї, а від якостей підготовленого солдата. Снайпери впевнено вражали ціль на відстані до 800 метрів (Повчання по стрілецької справі. Гвинтівка обр. 1891/30 г і карабіни обр. 1938 р. і обр. 1944 М., Військове видавництво Міністерства оборони Союзу РСР, 1953.).
«Всупереч поширеній думці про мало не поголовне озброєнні вермахту пістолетами-кулеметами, основну масу його озброєння становили магазинні гвинтівки та карабіни системи Маузера. На вересень 1939 піхотна дивізія вермахту мала за штатом 13 300 гвинтівок і карабінів і 3700 пістолетів-??кулеметів »(http://www.gewehr.ru/2006/12/22/mauzer_98.html).
Mauser G98 (Gewehr 98) (Маузер 98) – німецька гвинтівка, створена в 1898 році фірмою «Маузер». Ця гвинтівка Маузера виявилася настільки вдалою, що в мало зміненому вигляді прослужила у вермахті аж до кінця Другої світової війни. Це тільки у фільмах кіностудії імені Довженка нацисти йдуть у бій в рогатих шоломах, з автоматами у стегна і з придушенням курками, причепленими до брючному ременю за мученицьки розчепірені лапки. Дивлячись ці фільми, літні німці сміються буквально до сліз. Не кажучи ні про що інше, у вермахті непогано годували. Ловля курей була для солдатів вермахту набагато менш характерним заняттям, ніж для напівголодних солдатів багатьох інших держав, та й для багатьох частин Червоної Армії.
Характеристики маузеровской гвинтівки мало відрізняються від мосінской: п’ять патронів, прицільна дальність до 2000 метрів, межа надійної стрілянини 400-600 метрів, довжина ствола у різних модифікаціях від 1100 до 1250 мм.
Так от – виготовити гвинтівку важко. Для цього потрібно багато деталей, що виготовляються з високим ступенем точності на фрезерному верстаті. Ще важче просвердлити довгий стовбур і зробити в ньому точні нарізи. Потрібна кваліфікація робітників, потрібен час і обладнання.
А ось пістолет-кулемет складається в основному з деталей, які готуються штампуванням. Такий і пістолет-кулемет, виготовлений під пістолетний патрон. Такий і автомат, зроблений під проміжний патрон, середній між пістолетним і гвинтівковим.
І стовбур у пістолета-кулемета короткий. У німецького емпі-40 («Шмайссера») – 251 мм. У радянського ППШ – 269 мм. Навіть знаменитий «Калашников», виготовлений під проміжний патрон, має стовбур довжиною 414 мм – помітно менше навіть кавалерійського карабіна. Такий ствол набагато легше і просвердлити, і нарізати. Для цього потрібна набагато менша кваліфікація.
Ось тільки дальність стрільби у пістолета-кулемета незрівнянно менше гвинтівкової. І точність стрільби куди менше. Марнотратна стрільба чергами допомагає, але від великої кількості пострілів ствол швидко перегрівається, точність стрільби стає ще нижче. На відстані навіть у 100 метрів пістолет-кулемет малоефективний. Він – дешеве і погане зброя, яка виробляли не від хорошого життя (Болотін Д.Н. Історія радянської стрілецької зброї і патронів. М., 1992).
Сталін робив хорошу міну при поганій грі, видаючи перехід на автомати за могутні кроки прогресу, за прозорливість і мудру політику партії більшовиків.
Показуючи нацистів, які мчать на мотоциклах (по зораному полю) з автоматами напереваги, або піжонськи палючими з них від стегна, кіностудія імені Довженка хотіла показати технічно прекрасно підготовлених, сильних ворогів. А якщо розібратися, «працювала на Суворова»: показувала погано озброєних, п’яних, голодних солдатів, які ганяються за курми в блазнівських шоломах з рогами.
Дивно, що Суворов цього не помітив.
СРСР перевершував вермахт не тільки за кількістю і за якістю озброєння. Але що головне, і за швидкістю його виробництва. І влада, і економіка в СРСР були більш централізовані. За той же термін вони могли концентрувати в потрібній області і в потрібному місці більше фінансових, матеріально-технічних, людських ресурсів. Сталін міг призвести будь-яку кількість зброї в будь-який момент і в будь-якому місці. Або доставити будь-яку кількість зброї в будь-яке місце.
Вермахт ж вигравав за рівнем підготовленості кадрів. І по стабільності своєї матеріально-технічної бази. У вермахті все було стабільніше, надійніше, міцніше.

ПОДІЛИТИСЯ: