Людина на війні

У роки Великої Вітчизняної війни героїзм на фронті і в тилу став масовим явищем. Вчинки, які в інших умовах розглядалися б як подвиг, здавалися нерідко частиною повсякденної роботи. Готовність людей йти на смерть стала головним проявом справжньої хоробрості й героїзму. Але вона спиралася на рішучість переважної більшості громадян СРСР віддати для подолання ворога всі сили. Військові роки стали часом безпрецедентного єдності і згуртування сил радянського народу.

Безцінні свідчення психологічного стану людини на війні містять фронтові листи. Незважаючи на жорстку цензуру, через яку проходило все посилається з фронту в тил, такі документи зберегли дихання «живої історії» та свідоцтва про повсякденному побуті фронтовиків і фронтових служб.

Військові будні в чому нівелювали відмінності в освіті, соціальному становищі. На перше місце виступали вічні цінності і кращі людські якості – порядність, чесність, сміливість, витривалість, готовність підставити плече тим, хто поруч. Листи з фронту оповідають про фронтовому товаристві, про велику силу дружби і взаємної підтримки людей, які робили спільну справу.

Незабутні свідоцтва про страшні нестатки і про мужність людей залишила літопис ленінградської блокади. За 871 день блокади в місті від голоду, холоду, нестерпних умов загинуло, тільки за офіційними даними, 640 тис. Мирних жителів, 21 тис. Ленінградців стали жертвами повітряних і артилерійських нальотів. Ось що розповідав пережив блокаду майбутній академік Д.С. Лихачов: «У голод люди показали себе, оголилися, звільнилися від усілякої мішури: одні виявились чудові, безприкладні герої, інші – лиходії, мерзотники, вбивці, людожери. Середини не було. Все було справжнє. Відкрилися небеса, і в небесах було видно Бог ».
На вулиці Берліна. 1945

Вже в перші місяці війни всі жителі СРСР дізналися про героїв, які стали символами мужності і військової доблесті. Льотчик Микола Гастелло загинув на п’ятий день війни, екіпаж його літака знехтував парашутами і протаранив колону техніки супротивника. Льотчик Віктор Талалихин 7 серпня 1941 вперше в історії повітряних нічних боїв протаранив ворожий літак. Восени 1941 р в лісах під Калініном (Твер’ю) героїчно загинула партизанка Ліза Чайкіна. У січні 1942 року стало відомо про мученицьку смерть в підмосковному селі Петрищево безстрашної «партизанки Тані», її ім’я (Зоя Космодем’янська) було встановлено пізніше. Взимку 1943 країна дізналася про подвиг Олександра Матросова, який закрив своїм тілом ворожий дзот, щоб відкрити шлях наступавшим товаришам. Снайпер В.Г. Зайцев знищив в ході боїв в Сталінграді більше 300 гітлерівців. Гордістю флоту були безстрашні блискучі професіонали командири-підводники М.І. Гаджієв і А.І. Маринеско. Рейди партизанської армії С.А. Ковпака по тилах супротивника завдали шкоди, порівнянний з втратами у великих армійських операціях. Ці та інші імена (28 панфіловців – бійців дивізії генерала І.В. Панфілова, що билися у роз’їзду Дубосєково 16 листопада 1941 на підступах до Москви, група бійців під командуванням сержанта Я.Ф. Павлова, протягом декількох місяців удерживавших будинок на рубежі оборони в Сталінграді) зливалися з подвигами безіменними. Вони стали для мільйонів людей символами стійкості духу і безприкладного мужності. Такі приклади широко висвітлювалися в пресі та по радіо.

Посилання на основну публікацію