Культура Західної Європи в 16 столітті

Розвиток підприємництва, торгівлі, банківської справи, накопичення багатства викликали зміни у свідомості людей, сприяли відкриттів у природознавстві, піднесенню культури. У швидко мінливому світі з’явилося прагнення зрозуміти явища природи за допомогою розуму, відроджувалася віра в сили і здібності людини. Весь XVI ст. пройшов під знаком Ренесансу (від фр. renaissance — відродження), для якого характерними стали відновлення класичної спадщини античності, світський характер культури і визнання цінності людської особистості.

Філософською основою Відродження став ідеал досконалої людини, в якому фізична краса поєднувалася з силою духу. Гуманізм (від лат. humanus — людяний) з його культом людини, поставленої в центр світобудови, вірою в її сили набуло характеру широкого громадського руху і охопила європейські країни. Активну роль у формуванні ідеології Відродження зіграла молода буржуазія. Заповзятлива і діяльна, вона поспішала насолодитися земним життям. Однак філософія Відродження не відкидала релігію, а прославляла людину до Бога, який залишався творцем, що призвів світ в рух.

Гуманізм Відродження був складним і суперечливим явищем. З одного боку, швидко розвивалася наука, з’явилося безліч стилів і форм в художній культурі, що свідчило про багатство духовного життя суспільства. З іншого боку, релігійні війни XVI ст. завдали шкоди і економіки, і науки, і мистецтва. Спалювалися На вогнищах інквізиції не тільки книги вчених і письменників, твори художників, але нерідко і самі автори.

У період Відродження відбувся переворот у природознавстві, були закладені основи сучасної науки. Наука виробляла методи дослідження, засновані на досвіді та експерименті. Найбільш великі успіхи були досягнуті в географії та астрономії. Далекі морські експедиції розширювали просторові уявлення людей, змушували вивчати напрямку вітру, течії, клімат. Видатний нідерландський вчений Р. Кремер (1512 — 1594), прозваний Мірка – тором, освоїв техніку визначення географічної довготи і широти, створив найбільш достовірну карту Європи. Його ім’ям названа одна з важливих картографічних проекцій.

В області астрономії революційну роль зіграв великий польський вчений Микола Коперник (1473 — 1543). Майже 40 років він виконував обов’язки каноніка і одночасно займався астрономією. Його книга «Про обертання небесних сфер», опублікована в кінці життя, обґрунтовувала геліоцентричну ідею, відповідно до якої Земля не є центром світу, а обертається навколо своєї осі і навколо Сонця поряд з іншими планетами. Висновок Коперника спростовував біблійне уявлення, погляди Аристотеля і Птолемея про Землю як центрі Всесвіту. Проти вченого ополчилися богослови, так як його відкриття підривало авторитет церкви.

Великий італійський мислитель Джордано Бруно (1548 — 1600) пропагував погляди Коперника і висловив ідею про існування у безкрайньої Всесвіту безлічі систем, подібних до сонячної. Католицька церква кинула Бруно у в’язницю, де протягом восьми років домагалася від нього зречення від висловлених поглядів. Вчений, не змінив собі, був нагороджений церковним судом до спалення на вогнищі.

Розвиток політичних ідей. Суперечності перехідної від феодалізму до капіталізму епохи позначилися і на політичної думки. Італійський письменник і державний діяч Нікколо Макіавеллі (1469 — 1527) висунув ідею сильної влади для вирішення загальнодержавних завдань. Як ідеолог буржуазії, що зароджувалася, він виступив за створення сильної національної держави. Його головна книга «Государ» викликала і викликає багато суперечок. Макіавеллі допускав можливим політичної боротьби в ім’я великих цілей знехтувати законами моралі, виправдовував жорстокість і віроломство правителів в їх боротьбі за владу. Сильний правитель повинен поєднувати в собі ідеальні риси — служіння вітчизні, самообмеження, прагнення до загального блага, з реальними рисами тирана, для якого загальне благо втілюється в державному інтересі.

У пошуках створення ідеального державного устрою виникала соціально-утопічна література. Важливе місце в ній займає «Утопія» Томаса
Мора (1478 — 1535), видатного англійського гуманіста. У ній він висловив свій ідеал суспільного устрою, що складається в повному задоволенні потреб людини і розвитку її здібностей. На далекому острові Утопія (від грец. і — ні і topos — місце, букв, місце, якого немає) життєві блага розподіляються за потребами, тут відсутня приватна власність. Всі жителі Утопії працюють по шість годин, у вільний від роботи час займаються наукою, спортом, мистецтвом. Важку роботу виконують раби, в яких перетворені злочинці, порушники законів. Політичний устрій ґрунтується на виборних засадах, всі суспільні питання вирішуються на народних зборах. Для часу Томаса Мора ці погляди були фантазією, в подальшому утопією стали називати неосуществленную мрію.

Посилання на основну публікацію