Культура Візантії: доповідь

Візантія стала головною спадкоємицею культури античного світу і Близького Сходу. Тут склалося християнське мистецтво, що зробило величезний вплив на культуру багатьох країн.

Антична спадщина і християнство

На початку Середньовіччя Візантія не пережила такого занепаду, як Західна Європа. Але і її культура змінилася під впливом християнства. Антична філософія тепер засуджувалася як язичницька, її місце займало богослов’я. Високим рівнем освіти відрізнялися школи. Візантійська наука не мала собі рівних у Європі.

Народження християнського храму

В Античності найбільш важливим вважався зовнішній вигляд храму. Християнське ж богослужіння вимагало відповідного внутрішнього простору (інтер’єру). У IV ст. стали використовувати зручні для богослужіння базиліки – прямокутні будівлі, розділені рядами колон на три або п’ять проходів (нефів). Середній неф звичайно був ширше і вище бічних.

Східна частина храму закінчувалася напівкруглим виступом – апсидою, де знаходилася найбільш шанована частина храму – вівтар. Віруючий, входячи в храм і йдучи до вівтаря, як би вступав на шлях порятунку. Пізніше в східній частині базиліки поздовжні нефи стали перетинатися поперечним нефом (трансептом). Такий храм мав у плані форму хреста.

У VI ст. зодчі спробували поєднати базиліку з куполом. Геніальним рішенням цього завдання став храм Святої Софії – Премудрості Божої в Константинополі (532-537). Юстиніан задумав створити храм, який втілював би ідею могутності імперії і торжества християнства. Зовні він не здавався величезним. Але всередині відкривалося грандіозний простір під високо піднятим куполом. Архітектори Анфимий із Трал і Ісідор з Мілета майстерно замаскували масивні опорні стовпи, тому здається, що величезний, важкий купол легко підноситься над храмом. Відчуття легкості посилюється безліччю вікон, прорізаних в підставі купола.

В кінці X ст., Коли князь Володимир вибирав віру для Русі, його посли так згадували про собор Святої Софії в Константинополі: «Ввели нас туди, де вони служать Богові своєму, і не знали – на землі чи на небі ми: бо немає на землі такого видовища та краси такої, і не знаємо, як і розповісти про це – знаємо ми тільки, що перебуває там Бог з людьми ». Не випадково саме в честь Софії – Премудрості Божої були побудовані в XI ст. собори Києва та Новгорода.

З IX ст. утвердився інший тип храму – хрестово-купольний. Купол, поставлений на барабан, перекривав центральну частину будівлі і спирався на чотири стовпи, з’єднані арками. Склепіння, що прилягали до купола, в плані утворювали хрест, що і дало назву цьому типу церков. Такі церкви виявилися зручними для богослужіння і міцними. Їх багато будували і в Візантії, і всюди, куди проникало її вплив, в тому числі і на Русі.

Храм являв собою образ світу, і уявлення про картину світобудови обов’язково виявлялися в пристрої церков. Існували строгі правила зображення біблійних сцен і їх розміщення в храмі. Чим важливіше було те, що зображувалося, тим вище або ближче до вівтаря його поміщали.

У ликах святих увагу залучалося до внутрішнього світу людини. Широко розкриті очі, високе чоло, подовжені пропорції обличчя і фігури – все говорило про високі помисли, безтілесними, святості.

Від Стародавнього Риму Візантія успадкувала мистецтво мозаїки. Пізніше частіше використовувалися фрески – живопис по сирій штукатурці. У храмах містилися також ікони – зображення Бога, Богоматері, біблійних сцен і святих, зазвичай написані на дошках. Розквіт візантійського іконопису відноситься до XII-XIV ст. Культура Візантії справила величезний вплив на багато країн (особливо на слов’янські країни, Вірменію і Грузію).

Питання з цього матеріалу:
Як виникла і розвивалася християнська архітектура?
Чим знаменитий храм Святої Софії?
Чому християнський храм називають образом світу?
Що таке ікона?
Поясніть пристрій християнського храму Візантії.
Яке було призначення кожної з частин християнського храму Візантії?
Як на візантійських мозаїках, фресках і іконах зображувалися люди?
Виділіть основні етапи в розвитку візантійської архітектури.

Посилання на основну публікацію