Культура Давньої Русі — доповідь

За часів Київської Русі люди, звичайно, не обмежували себе збором врожаю, торгівлею і війнами. Велике значення мала також і культура. Різні племена, обгризені в одну державу, привнесли безліч своїх культурних особливостей, традицій, звичаїв та ремесел. Так східнослов’янські народності зберегли перекази і легенди, язичницькі вірування, які пізніше відбилися і в християнстві, різьблення по дереву і по каменю, відмінність у ковальському ремеслі та інше.

Але також в ті часи, завдяки торгівлі, на культуру людей, як простих, так і знаті, чинився великий вплив сусідів. Серед всіх сусідніх держав, найбільший вплив чинила, звичайно, Візантія. Вона як центр культури і торгівлі, дозволила східним слов’янам знайти монотеистическую релігію (віру в одного бога) – християнство. Що, в свою чергу, зародило безліч культурних сплесків, таких як писемність, малювання ікон, зодчество і інше. Крім Візантії безліч досягнень угро-фінських племен, хозар, західних слов’ян, європейців, балтів і печенігів було взято на озброєння східними слов’янами.

Одним з найважливіших культурних особливостей була усна народна творчість (фольклор), яке передавалося поколіннями. До нас дійшло безліч казок і билин про життя богатирів, таких як Ілля-Муромець. Особливістю таких билин було те, що славилося не завоювання інших земель, а здебільшого захист рідної землі. У билинах восхвалялись герої-богатирі, самовіддано служили князю і Батьківщині. У них також відбивався працю селянина, релігійні уявлення, погляди на історичні особистості і події. Фольклор мав важливе значення для передачі життєвого досвіду підростаючим поколінням. Серед фольклорних жанрів були і змови, за допомогою яких прагнули вплинути на природні сили або людську долю. Застосовувалися вони в момент здійснення обрядів.

Розвиток писемності, отримало сплеск при прийнятті християнства, звичайно, не без допомоги Візантії. Звідти приїздили священики, привозилися священні манускрипти і книги. При церквах стали відкриватися школи, де навчали читання та письма. Тому населення, зокрема в містах, було досить грамотне. Перші книги були дуже дорогі, так як писалися на дубленої шкіри (пергамент) вручну. Але з часом стали використовувати більш дешеву бересту (березову кору). Що послужило ще більшому поширенню писемності, яка не тільки вирішувала проблему грамотності населення, але була необхідна для закріплення міжнародних договорів і правових норм.

Література. Найдавнішими рукописними книгами середини XI століття є “Ізборник Святослава”, “Остромирове Євангеліє” і “Новгородський кодекс”. У цей період було написано широко відоме літературно-публіцистичний твір – “Слово про закон і благодать” – урочиста промова митрополита Іларіона. Література Київської Русі XII століття, звичайно, асоціюється з Нестора Літописця, ченцем Києво-Печерського монастиря. Саме він, опублікував свою «Повість временних літ», історичний документ, який по сьогоднішній день є найважливішим у вивченні історії Київської Русі. Повість ця була написана на початку XII століття. Вона описує історію російської землі ще з часів Ноя до 1117 року. Свою назву цей твір отримало завдяки першій фразі тексту: «Се повести времяньньїх років, откуду є пішла Руська земля, хто в Києві нача первее княжити, і звідки Руська земля стала є». Ці та інші книги викликали глибоке шанування і сприймалися як джерело божественної мудрості. Читали вголос. До читання ставилися як до особливого праці. Ледачих і неурядових читачів засуджували. Дбайливе ставлення до книги відповідало важкої праці книгописців, який тривав місяці і роки. Якщо книги були великими, то текст мали в два стовпці, якщо маленькими, то в один стовпець. Писали кирилицею.

Кирило і Мефодій – християнські проповідники з Візантії, творці старослов’янської азбуки, канонізовані і шануються як святі.

Зодчество до прийняття християнства було засновано на будівництві з дерева, так як це був найдешевший і доступний будівельний матеріал. Звичайно, за століття використання, східнослов’янські народності досягли немалих успіхів на цьому терені. Але кам’яне будівництво прийшло з Візантії, після прийняття Володимиром християнства. При зведенні храмів з каменю, перші зодчі були з Візантії, а вони вже передали це мистецтво слов’янам. Тому при вивченні храмів ми бачимо, що ті, що були побудовані за Володимира, повністю відповідають візантійськими традиціями, а побудовані при Ярославі, вже більше мають свій особливий слов’янський вид.

Десятинна церква (церква Успіння Богородиці), 989 – 996 рр., Київ, Володимир Святославич. Зруйнована монголами в 1240р.

Чудовим архітектурною спорудою були Золоті ворота в Києві – фортечна вежа з високим проїздом. Побудована грецькими майстрами в 1037 році при Ярославі Мудрому.

Звичайно, варто згадати і художні досягнення східних слов’ян. Крім слов’янських ковалів, які славилися серед усіх сусідів Київської Русі, за виготовлення зброї та обладунків, славилися також і ювеліри. Їх найтонша робота була завжди затребувана серед іноземних торговців.

В цілому Давньоруська культура являє собою приклад, коли у всіх сусідів було взято все найкраще, при цьому було не забуте і свою спадщину. Згодом все придбане культурні досягнення інших країн східні слов’яни, доповнивши їх своїми відкриттями, перетворили в унікальну самобутню культуру, збагативши при цьому і світову культуру тих років.

Посилання на основну публікацію