Криза Римської Імперії III століття

У II столітті Римська імперія перебувала в розквіті, а в III столітті – на краю загибелі. Імперія виявилася в кризі (важкому перехідному стані), яке охопило всі сторони життя – господарство, державну владу, релігію і культуру. Це була криза всієї античної цивілізації.

Імперія зуміла встояти, але для цього їй довелося змінитися. Імператорська влада стала іншою, Рим більше не був столицею. Міста набули іншого вигляду. Варвари розселилися на римських землях. Імперія знайшла нові кордони. У ній утвердилася нова релігія – християнство.

Римська імперія і варвари

У II столітті Римська імперія успішно захищала свої кордони. У III столітті кордону були зметені. Справа була не стільки в тому, що ослабла сама імперія, скільки в тому, що змінився оточував імперію світ.

Племінні союзи германців прагнули до розширення своїх територій. Їх залучали багаті міста і родючі землі Римської імперії. І вони посилили натиск на її межі.

З узбережжя річки Вісли на береги Чорного моря переселилися готи – великий союз німецьких племен. Вони зайняли Крим і все узбережжя до гирла Дунаю. Звідси і з центру Європи готи здійснювали вторгнення за Дунай, на територію Римської імперії. Багато міст і поселення в Македонії та Греції були розорені. Боротьба з готами йшла з перемінним успіхом. Не кращими були справи і на рейнської кордоні. Два великих племінних союзу німців – франки і алеманни – постійно вторгалися в глиб Галії і навіть проривалися за Альпи, погрожуючи Риму.

Неспокійно було і на південних кордонах, де на провінції Африку і Єгипет здійснювали набіги кочові африканські племена.

На сході з’явився новий небезпечний ворог. Це були перси, що захопили в III столітті Парфянську державу. Їх царі вимагали від Рима повернути їм колишні перські володіння – Малу Азію, Палестину, Фінікію, Єгипет. Римський імператор, який виступив проти персів, зазнав поразки і помер в полоні.

Внутрішнє становище Римської імперії

Військ для відбиття всіх нападів не вистачало. Для захисту кордонів були потрібні додаткові кошти. Імператори чеканили неполновесние монети, збільшували податки. Положення колонів, які становлять більшість населення, різко погіршився. Почалися повстання. Оскільки центральна влада в Римі була не в змозі захистити кордони. Населенню доводилося оборонятися самостійно. Навколо міст виросли фортечні стіни, які раніше були не потрібні.

Маєтки великих землевласників теж перетворювалися в фортеці, а їх господар відчував себе майже незалежним правителем. Він або зовсім переставав, або довго не платив податків. З колонів він брав орендну плату не грошима, а продуктами. У його господарстві були тепер і власні ремісники. Під його захист, а також для того, щоб отримати роботу, часто бігла міська біднота. 

Головну роль в захисті провінцій могли грати тільки намісники і полководці, які командували легіонами. Легіонери взялися проголошувати імператорами своїх командирів.

Розпад Римської імперії

У 60-ті роки III століття криза досягла найвищої точки. Імператору в Римі підпорядковувалася тільки Італія. У провінціях з’явилися власні військові імператори – їх було близько 30. Римська імперія розпалася.

...
ПОДІЛИТИСЯ: