Країни Азії в Середньовіччя

У період історії, який ми визначаємо для Європи як раннє Середньовіччя, західноєвропейська цивілізація за рівнем свого розвитку аж ніяк не була провідною. Ряд цивілізацій Азії, таких, як китайська, індійська, іранська, а потім і арабо-ісламська, набагато перевершували Західну Європу і в економічному розвитку, і в сфері культури. На відміну від Європи, де населення проживало компактно на відносно невеликій території, позаєвропейські цивілізації являли собою своєрідні осередки, часто відокремлені один від одного величезними територіями, де проживали люди, основними заняттями яких ще залишалися полювання, збиральництво, кочове скотарство. Контакти між цивілізаціями були слабкими. Наприклад, цивілізації Америки аж до кінця Середньовіччя взагалі існували ізольовано від цивілізацій інших частин світу.

Багатства землеробських цивілізацій приваблювали кочівників, і навали войовничих кочових племен були типовим явищем, і насамперед для середньовічної історії азіатських цивілізацій. Більшість навал кочівників було відбито, але відомо чимало випадків, коли їм вдавалося знищити ту чи іншу цивілізацію або завойовники включалися в систему суспільних відносин підкореної ними країни, що дозволяло їм подолати існуючий бар’єр між варварством і цивілізацією.

Найбільш розвиненою цивілізацією раннього Середньовіччя була китайська. По сусідству з Китаєм мешкало безліч кочових племен і тому характерним явищем китайського Середньовіччя була майже постійна боротьба з кочівниками.

Ще на початку IV ст. з півночі вторглися в Китай південні гуни. За ними пішли інші кочівники. На півночі Китаю завойовники почали запеклі війни між собою. Врешті-решт перемогли тобийцы, створили в кінці ІV ст. у Північному Китаї
свою державу. На півдні Китаю правили китайські династії.

Поступово тобийцы відмовилися від кочового життя, взяли китайську мову, буддизм, китайські звичаї. Наприкінці VI ст. Китай знову був об’єднаний під владою китайських імператорів. З початку VII ст. у країні почала правити династія Тан. Правління імператорів цієї династії тривало майже 300 років. В останні десятиліття Танський Китай потрясали міжусобиці, повстання селян, навали кочівників. Останній удар був нанесений селянською війною під проводом Хуан Чао. І хоча повстання було придушене, через кілька років династія Тан впала. Китай розпався на безліч держав. Настав тривалий період кривавих і руйнівних міжусобиць.

Високорозвинена китайська цивілізація справляла великий вплив на своїх сусідів. Досягалося це шляхом завоювань (наприклад, Кореї і В’єтнаму). Коли японці створили свою державу, то для його пристрою за зразок був узятий Танський Китай. Деякий час в Японії китайська мова була мовою спілкування людей з вищого суспільства, мовою літератури.

У першій половині VII ст. почали свої завоювання під прапором ісламу араби-кочівники. За кілька десятиліть правителям Арабського халіфату вдалося підпорядкувати собі безліч країн і народів і створити величезну державу, територія якої простяглася від Північної Індії до Піренейського півострова. До складу цієї держави ввійшли народи різних цивілізацій, у тому числі і тих, які були утворені в давнину (наприклад, Єгипет, Іран, частина Індії), а також безліч племен, що жили ще в умовах первісного суспільства. Всі ці різноманітні народи з їх різним рівнем суспільного розвитку, зі своєрідною культурою, різними мовами були об’єднані під верховенством арабських правителів і ісламу. В халіфаті відбувалося взаємовплив, синтез культур народів, у результаті чого склалася своєрідна культура, виникла арабо-ісламська цивілізація. Культура цієї цивілізації, що ввібрала в себе різноманітні культурні течії, об’єднані арабською мовою і ісламом, перевершувала тоді рівень західноєвропейської культури.

Перші чотири халіфи або обиралися арабської знаттю, або призначалися своїм попередником. Потім почала правити династія Омейядів (661 — 750 рр.), за нею — династія Аббасидів. При Омейя – дах була зроблена спроба арабського вторгнення в Західну Європу. Але у 732 р. у битві при Пуатьє франки розгромили східних завойовників.

Найбільшого розквіту халіфат досяг до IX ст., але вже до кінця цього століття він розпався на безліч держав, з яких найбільш стабільними були держава Фатимідів (з центром в Єгипті) і Кор – довский халіфат на Піренейському півострові.

Північ Індії на початку IV ст. був об’єднаний під зверхністю династії Гуптів. На півдні Індостану виникло кілька невеликих держав. З середини V ст. на державу Гуптів стали нападати на південні гуни, які на початку VI ст. завдали їй нищівного удару. У першій половині VII ст. Північна Індія знову була об’єднана під владою Харшиних, проте незабаром після його смерті ця держава була розгромлена китайськими військами. Потім було арабське вторгнення, але завойовникам не вдалося просунутися далі долини Інду. На решті території Індії існувало безліч держав, які вели часті війни між собою.

Для багатьох цивілізацій Азії цей період був часом жорстокої боротьби з кочівниками. Апогеєм цієї боротьби стало монгольська навала XIII ст.

Після падіння династії Тан на півночі Китаю створили свої держави увірвалися туди кочівники — кидані і тангути. У XII ст. було нове вторгнення кочівників — чжурчжені розгромили ки – данин і утворили на захоплених китайських територіях власну державу. Тривалі і виснажливі війни вели з чжурчженямі правителі китайської династії Сун, що об’єднала під своєю владою території Китаю, вільні від іноземного ярма. Фактично під владою Сунськой династії залишався лише Південний Китай.

XIII ст. приніс небачені в історії Китаю лиха. Підпорядкувавши собі в початку цього століття всі монгольські кочові племена, Чингісхан вгкачестве першого об’єкта своєї агресії обрав здавався казково багатим для монголів Китай. Сунские імператори спочатку недооцінювали противника, розраховуючи, що в міжусобицях варвари послаблять один одного, вони навіть допомогли монголам у розгромі чжурчженів. Монголи спустошили Північний Китай (за деякими підрахунками, до їх завоювання там проживало близько 50 млн чоловік, а до кінця XIII ст. — тільки 6 млн). Всупереч розрахункам сунських імператорів монголи відразу ж після підкорення півночі країни рушили на володіння династії Сун. Однак, як ні в якій іншій країні завойовникам довелося довго і наполегливо долати опір китайців. Підкорення Китаю монголами тривало майже 70 років. Завойовники перенесли свою столицю з Монголії в Китай (на місце нинішнього Пекіна). Чужоземне ярмо було вкрай важким. Податки зросли в кілька десятків разів. Китайцям було заборонено займати місця в державній адміністрації, мати зброю, запалювати ночами світло, пересуватися в нічний час.

Одночасно з важкими війнами в Китаї монголи зробили спустошливі напади і в західному напрямку. Вони підкорили Середню Азію, Іран, Волзьку Булгарію (тут після перемоги на річці Калці над русько-половецьким військом монголи зазнали жорстокої поразки, за що в 1236 р. буквально змели з лиця землі цю мусульманську країну), Стародавню Русь. У 1241 р. під керівництвом Вату, онука Чингісхана, монголи рушили в глиб Європи. Їх головний натиск припав на Угорщину — такий був традиційний шлях степовиків-кочівників зі Сходу, бо угорські степи давали достатньо корму їх коням. Одночасно татари напали на Польщу, Чехію, Словаччину, Молдову, Румунію. Перемоги давалися загарбникам з дедалі більшим працею. У гонитві за угорським королем вони досягли узбережжя Адріатики, і тут монгольське наступ захлинувся. Вату відвів свої війська на Волгу, де заснував свою державу, відомий як Золота Орда.

Після завершення монгольського завоювання Ірану там виникло ще одне монгольська держава, де правила династія Хулагу, онука Чингісхана. Правителі цих монгольських держав, утворених на захоплених землях, не визнавали над собою влади великого хана, що осів в Пекіні.

Монголам не вдалося підкорити Японію. Коли в 1274 р. вони висадилися на о. Кюсю, то зустріли там небувале для них опір самураїв. Наступний десант завойовників був знищений тайфуном. Японія була однією з небагатьох країн Середньовіччя, яку не вдалося підкорити ніяким іноземним завойовникам.

Три походи монголів у В’єтнам також закінчилися невдачею. Тактика партизанської війни в’єтнамців і важкий клімат джунглів змусили монголів відмовитися від спроб завоювати цю країну, лише нещодавно добившуюся незалежності від Китаю.

Індія також піддалася нападу монголів. Північ Індії до цього часу був захоплений правителями мусульманських держав, заснованих в Афганістані та Ірані. У 1206 р. мусульманські намісники завойованих індійських територій створили там власну державу — Делійський султанат. Монголи неодноразово вторгалися в цю країну, доходили до Делі, але захопити її не змогли. В кінці XIII — на початку XIV ст. делийские султани підпорядкували собі майже всю Індію.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: