Корейська війна

Корейська війна (25 червня 1950 – 27 липень 1953) – війна між Північною і Південною Кореями.

Зовні вона виглядала локальним конфліктом, проте по суті є опосередкованою війною між радянським і американським військово-політичними блоками.

Капіталістичні країни надавали всіляку допомогу Південній Кореї.

На стороні Північної Кореї були СРСР і Китай, які офіційно не брали участь у війні; китайські військові воювали на стороні КНДР під виглядом добровольців, а СРСР надавав корейцям і китайцям матеріальну допомогу, постачав зброєю і боєприпасами.

Причини Корейської війни

Головна передумова для початку війни – поділ Корейського півострова. До Другої світової війни Корея була колонією Японської імперії. У цій війні Японія встала на сторону гітлерівської Німеччини.

Оголосивши їй війну як останньою з країн Осі, головні країни антигітлерівської коаліції – СРСР і США – почали військові дії, окупувавши Корейський півострів з різних сторін.

Японія поспішно капітулювала, в результаті чого утворилися дві Кореї – «радянська» і «американська»; незалежними ці країни були лише формально. Передбачалося, що такий поділ буде тимчасовим, однак що почалася холодна війна змінила ситуацію.

Південна Корея стала капіталістичною державою, орієнтованою на США, а Північна Корея – КНДР – стала комуністичної, що розвивалася за підтримки Радянського Союзу.

1. Але таке становище не влаштовувало керівників двох Корей – Кім Ір Сена і Лі Син Мана: кожен хотів об’єднати півострів під своєю владою.
2. Ще одна причина – влада Північної Кореї мали намір звільнити свою столицю від капіталістичного впливу: за Конституцією країни столицею КНДР був Сеул, який перебував на території Південної Кореї; Пхеньян же, за планом, був тимчасовою столицею.
3. Нарешті, третя причина – бажання світових держав зробити Корейський півострів своєї стратегічно важливою точкою. Саме вони багато в чому керували військовими діями.

Учасники війни

На стороні КНДР, як уже було сказано, воювали СРСР і Китай. Китаєць Пен Дехуай був призначений головнокомандуючим «добровольчих загонів», під ім’ям яких, по суті, діяли частини китайської армії. На стороні Південної Кореї, крім США, знаходився цілий ряд держав Європи та Америки, а також Туреччина, Філіппіни, Ефіопія, Південна Африка, Австралія і Нова Зеландія.

Цікаво, що в США конфлікт в Кореї офіційно вважався не війною, а поліцейською операцією, в зв’язку з чим в країні не було оголошено військовий стан. У Китаї Корейську війну називають «війною проти Америки для підтримки корейського народу», підтверджуючи тим самим, що головними рушійними силами в конфлікті були світові держави, а не влада Республіки Корея і армії.

хід війни

Війна, втім, почалася для світової спільноти раптово: 25 червня війська КНДР перейшли кордон з південним сусідом. Північна Корея володіла значними бойовими силами – солдатами, навченими радянськими фахівцями, величезною кількістю радянських танків і літаків. Армія жителів півдня була набагато скромніше за чисельним складом бійців, а бронетехніки і літаків майже не мала.

28 червня сіверянами був захоплений Сеул, а трохи пізніше і деякі інші міста. Однак Лі Син Ман і значне число членів уряду встигли покинути столицю; не відбулося і масового повстання «робітників і селян», на яке розраховували влади КНДР. Блискавичної перемоги не вийшло, не дивлячись на те, що КНДР контролювали 90% території Південної Кореї.

У Нью-Йорку був терміново скликаний Рада безпеки ООН, за рішенням якого на допомогу Південній Кореї висилалися значні військові сили. Спочатку прибулі війська ООН терпіли невдачі; однією з таких невдач стало взяття в полон командувача 24-ї піхотної дивізії США генерал-майора Діна. Однак у вересні 1950 року війська ООН перейшли в контрнаступ.

Тепер уже армія КНДР значно поступалася в чисельності міжнародним військам. Незабаром сили ООН захопили Пхеньян. Китай перший час не бажав вплутуватися в конфлікт. Китайський уряд заявило, що країна вступить у війну тоді, коли якісь некорейські сили перетнуть 38-у паралель – кордон, що відокремлює КНДР від південного сусіда.

Гаррі Трумен вважав, що Китай просто загрожує міжнародній спільноті, і наказав своїм військам перейти кордон КНДР. Після чого зрозумів, як сильно він помилився: війська КНР, в яких налічувалося 270 тисяч чоловік, під керівництвом вищезгаданого Пен Дехуая перейшли в наступ.

У китайців не було авіації, вони були озброєні лише гвинтівками, гранатами, мінометами і кулеметами. Однак вони обрали виграшну стратегію – діяли в нічний час, нападаючи на невеличкі підрозділи противника і перемагаючи завдяки чисельній перевазі. Тим більше що більш вагому підтримку північнокорейського-китайським військам надавав Радянський Союз, у якого були і літаки, і танки.

Почалася затяжна війна, кожна сторона в якій діяла з перемінним успіхом.

підсумки війни

  • Корейська війна була найпершим серйозним конфліктом в історії «холодної війни»; починаючи з неї, протистояння двох космічних апаратів взяло понад гостру форму.
  • Територія Корейського півострова так і залишилася поділеної між двома Кореями – капіталістичної і комуністичної.
  • Обидві країни зазнали величезних втрат в економіці, були зруйновані дороги, житлові та урядові будівлі, підприємства.
  • Парадоксально, але війна виявилася вигідна Японії; під час конфлікту американці почали купувати товари японського виробництва і переконувалися в їх досить високій якості; незабаром японські дзайбацу (корпорації) стали активно просуватися на світовий ринок.
  • Для СРСР війна була в цілому невдалою, оскільки не вдалося створити на всьому Корейському півострові «дружнє» держава. Однак радянські офіцери і воєначальники отримали у війні значний досвід.
Посилання на основну публікацію