Київська Русь і кочівники в 9-12 столітті

Після знищення Хазарського каганату почалася хвиля нападів кочівників на Русь. Найнебезпечнішими з них були печеніги, котрі обіймали всю степову частину Північного Причорномор’я. Руських князів не раз доводилося відбивати їх нападу. При правлінні Ігоря в 915 році було укладено з печенігами угоду. Після якого вони п’ять років не турбували Русь. Після відбувалися військові зіткнення, що не приносили вирішальних успіхів для Русі. І тільки Ярославу Мудрому вдалося розгромити печенізьку орду під Києвом в 1036 році. Таким чином була вирішена основна зовнішньополітична завдання Стародавньої Русі того часу.

Але після печенігів з’явилися половці, які захопили всю степову смугу від Волги до Дунаю. Перше зіткнення з ними відбулося в 1061 році. Половці постійно здійснювали грабіжницькі напади на русів. Часто половці ставали співучасниками княжих міжусобиць. Володимир Мономах за роки свого правління провів ряд успішних походів проти половців і зумів відкинути їх далеко від кордонів Русі. Але подібні успіхи були не завжди. Відсутність єдності дій російських князів робило половців сильніше. Підтримувані деякими російськими князями вони громили цілі волості. Так тривало до вторгнення в причорноморські степи монголо-татар в 1222-1223 роках і розгрому половців, після якого вони попрямували на Русь …

Посилання на основну публікацію