Карибська криза

У 50-і рр. США і СРСР інтенсивно нарощували ядерні озброєння. Поряд з бомбардувальниками дальнього радіусу дії носіями ядерних боєголовок стали міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), здатні через космічний простір досягти будь-якої точки на території супротивника. Ракетами з ядерними боєголовками були озброєні і підводні човни, здатні завдати удару з глибин Світового океану. Тривала гонка ракетно-ядерних озброєнь мала два найважливіших наслідки. З одного боку, вона привела до накопичення кожної з наддержав ядерного потенціалу, здатного неодноразово знищити противника. З іншого боку, загроза застосування ядерної зброї встановлювала межа дій звичайних засобів і озброєнь, запобігала можливість ескалації збройного конфлікту. Вперше «ядерний фактор» позначився під час Корейської війни. У ще більшою мірою він заявив про себе в ході Карибської кризи 1962
Криза стала підсумком цілого ланцюга подій, що відбулися задовго до жовтня 1962 У 1957 р американці розмістили на території Греції та Туреччини ракети середньої дальності типу «Юпітер». Це створювало для СРСР нове «вікно уразливості» завдяки малому – в порівнянні з міжконтинентальними ракетами – часу підльоту «Юпітер» до промислових центрів півдня європейської частини країни. Роблячи відповідні дії, радянське керівництво скористалося ситуацією, що склалася після перемоги на Кубі в 1959 р революційних сил на чолі з Ф. Кастро. Нове кубинський уряд націоналізував власність американських компаній, що боляче вдарило по інтересам США. Адміністрація Дж. Кеннеді зробила на Кубу потужний натиск, апофеозом якого стала підготовка висадки на «острів Свободи» десанту супротивників Кастро (що закінчилася невдачею).
Кубинський керівник звернувся за допомогою до СРСР. На Кубі таємно було розміщено кілька стартових позицій радянських ракет середньої дальності з ядерними боєголовками.
Керівництво Сполучених Штатів дізналося про те, що трапилося з даних аерофотозйомки. Територія Америки виявилася вразливою для ядерного удару. У жовтні 1962 року президент США оголосив про встановлення морської блокади Куби: всі судна, що йдуть до острова, повинні були додивлятися американськими військовими. Крім того, Кеннеді зажадав в найкоротші терміни демонтувати і вивести радянські ракети.
Радянські судна, що йдуть до Куби, супроводжувалися силами ВМФ, в тому числі і підводними човнами, оснащеними ядерною зброєю. Зіткнення двох флотів здавалося практично неминучим, що привело б до великомасштабної війни між СРСР і США. Збройні сили обох держав були приведені в стан повної бойової готовності.

У цій ситуації ядерні боєголовки зіграли роль стримуючого фактора. У керівних колах наддержав запанувала думка про те, що обмін ударами матиме незворотні наслідки. Американські експерти і політики вказували на те, що застосування Радянським Союзом своєї ядерної зброї буде катастрофічним для США навіть у випадку попереджувального удару з боку американців. «У нас не вистачить бульдозерів, щоб прибирати трупи», – заявив один видатний американський політик. Розсудливість взяло верх – Хрущов і Кеннеді зуміли укласти угоду. В обмін на зобов’язання Сполучених Штатів не нападати на Кубу Радянський Союз прибрав з острова свої ракети. Американці, у свою чергу, демонтували «Юпітер», що знаходилися поблизу кордонів СРСР.
Карибська криза змусила наддержави та інші держави, що володіли ядерною зброєю, приступити до обмеження гонки ракетно-ядерних озброєнь. У 1963 р був підписаний договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою. У 1968 р СРСР, США і Великобританія уклали договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Ці домовленості стали одним з найважливіших факторів, що сприяли настанню надалі періоду розрядки міжнародної напруженості.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Фінікійці