✅Історія Стародавнього Риму коротко

Стародавній Рим був однією з наймогутніших цивілізацій за всю історію людства. Його історія бере початок з моменту заснування Риму в VIII столітті до н.е. і триває до падіння Римської імперії в V столітті н.е. Цей багатовіковий період ділиться на три частини:

  • царський;
  • республіканський;
  • імператорський.

Сам Рим був заснований італійськими племенами біля річки Тібр і був спочатку маленьким селом. На північ від неї жили племена етрусків. За легендою там жила весталка Рея, яка волею випадку народила двох синів від бога Марса – Ромула і Рема.

За наказом брата і батька Реї діти в кошику були викинуті в річку і прибилися до Палатинському пагорба, де їх вигодувала вовчиця. Згодом на цьому пагорбі в 753 році до н.е. Ромул звів Рим, а вовчиця стала священним для міста тваринам.

За часів Царського періоду (VIII століття до н.е. – VI століття до н.е.) Давнім Римом черзі правили сім царів.

У VIII столітті римляни здружилися з сабіняни і їх цар Тацій правил спільно з Ромулом. Однак після смерті Тація царем об’єднаних народів став Ромул. Він створив сенат і зміцнив Палатин. Наступним царем був Нума Помпилий. Він славився своєю побожністю і справедливістю, за що і був обраний сенатом. Третій цар Тулл Гостілій відрізнявся войовничістю і часто воював з сусідніми містами.

Після його смерті до влади прийшов сабінянін Анк Марцій, який значно розширив місто до морського узбережжя. У Царський період Римом поперемінно правили латини, Сабіна або етруські правителі. Одним з найбільш мудрих правителів був Сервій Туллій з Корнікула.

Колись він потрапив в полон до римлян, став наступником царя Тарквінія Древнього і одружився з його донькою. Після смерті царя він був одноголосно обраний сенатом. На початку VI століття до н.е. стараннями латино-сабінських патриціїв царська влада в Римі впала і настав Республіканський період, що тривав приблизно до 30 року до н.е.

Цей період був досить тривалим, тому його прийнято розділяти на дві частини:

  • Рання Римська Республіка.
  • Пізня Римська Республіка.

Ранній період був ознаменований боротьбою патриціїв (родової аристократії) і плебеїв (нащадків переможеного народу). Патриціям від народження присвоювалися привілеї вищої касти, а плебеїв не дозволяються навіть укладати законні шлюби або носити з собою зброю.

Республікою правили два консули з касти патриціїв. Такий стан справ не могло тривати довго, тому плебеї організували бунт.

Вони вимагали скасування боргового відсотка, права на участь в сенаті і інших привілеїв. У зв’язку з тим, що їх військова роль в країні зросла, патриціям довелося піти на поступки і до кінця III століття до н.е. у плебеїв були ті ж права і можливості, що і у «вищої касти».

В цей же період римляни брали участь в серії воєн, результатом яких стало завоювання Італії. До 264 році до н.е. Рим став провідною державою Середземномор’я. Пізній період формування республіки був ознаменований серією Пунічних воєн, в ході яких римляни взяли Карфаген.

Посилання на основну публікацію