Історія середньовічного міста

Як відомо, навколо замку феодала завжди знаходилося кілька сіл, в яких паралельно розвивалися сільське господарство і ремісництво. Всі селяни були одночасно і хліборобами, і тваринниками, і фахівцями з якого-небудь ремеслу. У селі завжди були свої ковалі, теслі, кожевенники, ткачі і інші. Але в десятому – одинадцятому століттях сільське господарство почало швидко розвиватися. Землеробство ставало з двостулкових, а потім і з трипільною сівозміною (пар, озимі, ярі), а тому більш продуктивним: зернові культури стали приносити набагато більші врожаї. Крім того, отримали розвиток виноградарство, садівництво, городництво і тваринництво. Надлишки своєї продукції селяни стали обмінювати на продукцію сільських ремісників, які, виконуючи замовлення, все менше займалися сільським господарством і врешті-решт зовсім від нього відійшли, вважаючи за краще заробляти собі на життя виключно ремеслом.

        Відділення ремесла як самостійного виду діяльності від сільського господарства зумовило передумови до виникнення міст. Таким чином, міста утворювалися навколо замків феодалів, поруч з монастирями, храмами і єпископськими резиденціями, а також на перехрестях торгових шляхів, біля морських гаваней, річкових переправ з мостами. Це можна пояснити, тому що сільські жителі, і селяни і ремісники, стали везти свою продукцію на ринки, які організовувалися в їх місцевості на феодальних територіях або поблизу монастирів, куди цілий рік йшли прочани вклонитися який-небудь святині. Єпископства, храми і монастирі завжди забезпечували паломникам наявність якого-небудь чудотворного предмета (плаче статуя Богородиці, мощі святого і т.п.), а це приносило популярність і зростання доходів від пожертвувань. Для паломників будувалися харчевні і готелі. Десь неподалік влаштовувалися ринки, куди з’їжджалися звідусіль сільські ремісники, торговці і купці. Поступово ремісники стали облаштовуватися поруч з ринком, будувати свої житла і майстерні. Купці теж стали осідати в таких місцях, але їх більше залучали ринки і ярмарки, розташовані у річкових переправ або в гаванях, куди приходили морські судна.

      Населення перших середньовічних міст складалося, таким чином, з сільських ремісників, купців, та ще з втікачів. Найперші європейські міста (IX – XI ст.) З’явилися в Італії (Генуя, Венеція, Флоренція, Неаполь) і у Франції (Марсель, Арль, Тулуза). Пізніше і в Англії стали утворюватися міста (Кембридж, Оксфорд), потім в Німеччині (Мюльгаузен, Вальдорф, Тюбінген), в Нідерландах (Брюгге, Аррас, Гент). А ще пізніше (XII – XIII ст.) – в країнах Скандинавії, в Ірландії, в Угорщині, в князівствах по берегах Дунаю. Історія зберегла документ ( «фландрский хроніки», IX століття) про те, як утворилося місто Брюгге (нині це порт в Бельгії на березі Північного моря).

      Одного разу фландрский граф Бодуен на прізвисько Залізна Рука побудував замок-фортеця, оточив його товстої кам’яною стіною і широким ровом з водою, через який було споруджено підйомний міст. Перед замком незабаром стали з’являтися торговці і купці. Сам граф став вести справи з постійними постачальниками. Спочатку для торговців підприємливі ремісники-будівельники спорудили заїжджі двори, де давали житло та їжу. Потім туди стали прибувати й інші сільські ремісники зі своїм товаром. Поступово населення перед замком росло, з’явилися житлові будинки, майстерні, харчевні. У побуті люди позначали це поселення – «біля мосту»: «купив біля мосту», «ходив до мосту». З роками селище розрослося до великого міста Брюгге, що на діалекті цих місць означає «міст». Великий середньовічний місто налічував 20-30 тисяч жителів, а середній – всього 3-5 тисяч. Але були, звичайно, міста і поменше. Містами-гігантами в середні століття можна було назвати Париж, Венецію, Кордову, Севілью, Флоренцію, Мілан – там мешкали від 80 до 100 тисяч жителів.

       Населення міст становили в основному ремісники, працівники сфери послуг (шинкарі, цирульники, банщики, слуги, різні чорнороби). Там жили також феодали зі своїми слугами і васалами, представники королівської влади, духовенство (в місті завжди були храми і монастирі), а також студенти і викладачі університетів, медики та юристи. Оселилися в містах та купці, зосередивши торгівлю в своїх руках. Місто поступово наповнювався також жебраками, каліками, юродивими. Вони просили милостиню біля храмів і монастирів або на ринках. Їх часто використовували як дешеву робочу силу. У XV столітті в деяких містах були навіть спеціальні документи, які забороняли жебраком і пілігримам просити милостиню більше трьох днів, а «професійним» жебраком вручали спеціальні жетони як свідоцтво про їх статус. Поява міст в епоху Середньовіччя було величезним кроком на шляху цивілізаційного розвитку Європи.

...
ПОДІЛИТИСЯ: